Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Semangatku patah, umurku telah habis, dan bagiku tersedia kuburan.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Sesungguhnya, aku menjadi ejekan; mataku terpaksa menyaksikan tantangan mereka.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Biarlah Engkau menjadi jaminanku bagi-Mu sendiri! Siapa lagi yang dapat membuat persetujuan bagiku?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Karena hati mereka telah Kaukatupkan bagi pengertian; itulah sebabnya Engkau mencegah mereka untuk menang.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Barangsiapa mengadukan sahabatnya untuk mencari keuntungan, mata anak-anaknya akan menjadi rabun.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Aku telah dijadikan sindiran di antara bangsa-bangsa, dan aku menjadi orang yang diludahi mukanya.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mataku menjadi kabur karena pedih hati, segala anggota tubuhku seperti bayang-bayang.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Orang-orang yang jujur tercengang karena hal itu, dan orang yang tidak bersalah naik pitam terhadap orang fasik.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Meskipun begitu orang yang benar tetap pada jalannya, dan orang yang bersih tangannya bertambah-tambah kuat.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Tetapi kamu sekalian, silakan datang kembali! Seorang yang mempunyai hikmat takkan kudapati di antara kamu!
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Umurku telah lalu, telah gagal rencana-rencanaku, cita-citaku.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Malam hendak dijadikan mereka siang: terang segera muncul dari gelap, kata mereka.
Apabila aku mengharapkan dunia orang mati sebagai rumahku, menyediakan tempat tidurku di dalam kegelapan, (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
dan berkata kepada liang kubur: Engkau ayahku, kepada berenga: Ibuku dan saudara perempuanku,
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
maka di manakah harapanku? Siapakah yang melihat adanya harapan bagiku?
