Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Lelkem meghanyatlott, napjaim elfogynak, vár rám a sír.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Még mindig csúfot űznek belőlem! Szemem az ő patvarkodásuk között virraszt.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Kezest magadnál rendelj, kérlek, nékem; különben ki csap velem kezet?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Minthogy az ő szívöket elzártad az értelem elől, azért nem is magasztalhatod fel őket.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
A ki prédává juttatja barátait, annak fiainak szemei elfogyatkoznak.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Példabeszéddé tőn engem a népek előtt, és ijesztővé lettem előttök.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
A bosszúság miatt szemem elhomályosodik, és minden tagom olyan, mint az árnyék.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Elálmélkodnak ezen a becsületesek, és az ártatlan a képmutató ellen támad.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Ám az igaz kitart az ő útján, és a tiszta kezű ember még erősebbé lesz.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Nosza hát, térjetek ide mindnyájan; jőjjetek, kérlek, úgy sem találok bölcset köztetek.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Napjaim elmulának, szívemnek kincsei: terveim meghiusulának.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Az éjszakát nappallá változtatják, és a világosság csakhamar sötétséggé lesz.
Ha reménykedem is, a sír már az én házam, a sötétségben vetettem az én ágyamat. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
A sírnak mondom: Te vagy az én atyám; a férgeknek pedig: Ti vagytok az én anyám és néném.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Hol tehát az én reménységem, ki törődik az én reménységemmel?
