Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
| רוחי חבלה ימי נזעכו קברים לי׃ |
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
| אם לא התלים עמדי ובהמרותם תלן עיני׃ |
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
| שימה נא ערבני עמך מי הוא לידי יתקע׃ |
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
| כי לבם צפנת משכל על כן לא תרמם׃ |
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
| לחלק יגיד רעים ועיני בניו תכלנה׃ |
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
| והצגני למשל עמים ותפת לפנים אהיה׃ |
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
| ותכה מכעש עיני ויצרי כצל כלם׃ |
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
| ישמו ישרים על זאת ונקי על חנף יתערר׃ |
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
| ויאחז צדיק דרכו וטהר ידים יסיף אמץ׃ |
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
| ואולם כלם תשבו ובאו נא ולא אמצא בכם חכם׃ |
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
| ימי עברו זמתי נתקו מורשי לבבי׃ |
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
| לילה ליום ישימו אור קרוב מפני חשך׃ |
| אם אקוה שאול ביתי בחשך רפדתי יצועי׃ (Sheol h7585) |
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
| לשחת קראתי אבי אתה אמי ואחתי לרמה׃ |
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
| ואיה אפו תקותי ותקותי מי ישורנה׃ |
