Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Mein Geist ist verstört, meine Tage laufen ab, Gräber warten meiner.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Treibt man nicht Gespött mit mir und muß nicht mein Auge auf ihren bittren Mienen weilen?
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Setze doch einen ein, verbürge dich selbst für mich! Wer sollte sonst mir in die Hand geloben?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Du hast ihre Herzen der Einsicht verschlossen, darum wirst du sie nicht obsiegen lassen.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Wer Freunde der Plünderung preisgibt, dessen Kinder werden sich schämen müssen.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Man stellt mich den Leuten zum Sprichwort hin, und ich muß sein wie einer, dem man ins Angesicht speit.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mein Augenlicht erlischt vor Gram, und alle meine Glieder sind wie ein Schatten.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Die Gerechten entsetzen sich darüber, und der Unschuldige ist über den Ruchlosen aufgebracht.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Aber der Gerechte hält fest an seinem Wege, und wer reine Hände hat, dessen Kraft nimmt zu.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Ihr dagegen, kehrt nur alle wieder um und gehet [heim], ich finde doch keinen Weisen unter euch.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Meine Tage sind dahin; meine Pläne, die mein Herz besessen hat, sind abgeschnitten.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Die Nacht machen sie zum Tag; das Licht sei nahe, nicht die Finsternis!
da ich doch erwarte, daß der Scheol meine Wohnung wird und ich mein Lager in der Finsternis aufschlagen muß; (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
da ich zur Grube sagen muß: Du bist mein Vater! und zu den Würmern: Ihr seid meine Mutter und meine Schwestern!
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Wo ist da noch Hoffnung für mich, und wer wird meine Hoffnung [verwirklicht] sehen?
