Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Mes esprits se dissipent, mes jours vont être éteints, le sépulcre [m'attend].
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Certes il n'y a que des moqueurs auprès de moi, et mon œil veille toute la nuit dans les chagrins qu'ils me font.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Donne-moi, je te prie, [donne-moi] une caution auprès de toi; [mais] qui est-ce qui me touchera dans la main?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Car tu as caché à leur cœur l'intelligence, c'est pourquoi tu ne les élèveras point.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Et les yeux même des enfants de celui qui parle avec flatterie à ses intimes amis, seront consumés.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Il m'a mis pour être la fable des peuples, et je suis [comme] un tambour devant eux.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mon œil est terni de dépit, et tous les membres de mon corps sont comme une ombre.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Les hommes droits seront étonnés de ceci, et l'innocence se réveillera contre l'hypocrite.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Toutefois le juste se tiendra ferme dans sa voie, et celui qui a les mains nettes, se renforcera.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Retournez donc vous tous, et revenez, je vous prie; car je ne trouve point de sage entre vous.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Mes jours sont passés, mes desseins sont rompus, [et] les pensées de mon cœur [sont dissipées].
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
On me change la nuit en jour, et on fait que la lumière se trouve proche des ténèbres.
Certes je n'ai plus à attendre que le sépulcre, qui va être ma maison; j'ai dressé mon lit dans les ténèbres. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
J'ai crié à la fosse: tu es mon père; et aux vers: vous êtes ma mère et ma sœur.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Et où seront les choses que j'ai attendues, et qui est-ce qui verra ces choses qui ont été le sujet de mon attente?
