Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
« Mon esprit est consumé. Mes jours sont éteints et la tombe est prête pour moi.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Il y a certainement des moqueurs avec moi. Mon regard s'attarde sur leur provocation.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
« Maintenant, donnez un gage. Sers-toi de toi-même comme garantie pour moi. Qui est là pour me donner la main?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Car tu as caché leur cœur à l'intelligence, c'est pourquoi vous ne les exalterez pas.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Celui qui dénonce ses amis pour le pillage, même les yeux de ses enfants seront défaillants.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
« Mais il a fait de moi la risée du peuple. Ils me crachent au visage.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mon œil aussi est obscurci par la tristesse. Tous mes membres sont comme une ombre.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Les hommes droits s'étonneront de cela. L'innocent se soulèvera contre l'impie.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Mais le juste s'en tiendra à sa voie. Celui qui a les mains propres deviendra de plus en plus fort.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Mais quant à vous tous, revenez. Je ne trouverai pas d'homme sage parmi vous.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Mes jours sont passés. Mes plans sont rompus, comme les pensées de mon cœur.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Ils changent la nuit en jour, dire « La lumière est proche » en présence de l'obscurité.
Si je considère le séjour des morts comme ma maison, si j'ai étendu ma couche dans l'obscurité, (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
si j'ai dit à la corruption: « Tu es mon père ». et au ver: « Ma mère » et « Ma sœur ».
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Où est donc mon espoir? Quant à mon espoir, qui le verra?
