Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
"Minun henkeni on rikki raastettu, minun päiväni sammuvat, kalmisto on minun osani.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Totisesti, pilkka piirittää minua ja silmäni täytyy yhä katsella heidän ynseilyänsä.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Aseta puolestani pantti talteesi; kuka muu rupeaisi kättä lyöden minun takaajakseni?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Sillä sinä olet sulkenut ymmärrykseltä heidän sydämensä; sentähden sinä et päästä heitä voitolle.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Ystäviä kutsutaan osajaolle, mutta omilta lapsilta raukeavat silmät.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Minut on pantu kansoille sananlaskuksi; silmille syljettäväksi minä olen tullut.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Minun silmäni on hämärtynyt surusta, ja kaikki minun jäseneni ovat kuin varjo.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Tästä oikeamieliset hämmästyvät, ja viatonta kuohuttaa jumalattoman meno.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Mutta hurskas pysyy tiellänsä, ja se, jolla on puhtaat kädet, kasvaa voimassa.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Mutta te kaikki, tulkaa jälleen tänne; en löydä minä viisasta joukostanne.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Päiväni ovat menneet, rauenneet ovat aivoitukseni, mitä sydämeni ikävöitsi.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Yön he tekevät päiväksi; valo muka lähenee pimeydestä.
Jos kuinka toivon, on tuonela asuntoni; minä levitän vuoteeni pimeyteen, (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
minä sanon haudalle: 'Sinä olet isäni', ja madoille: 'Äitini ja sisareni'.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Missä on silloin minun toivoni, ja kuka saa minun toivoani katsella?
