Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
My spirit is consumed, my days are extinct, the grave is [ready] for me.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Surely there are mockers with me, and mine eye abideth in their provocation.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Give now a pledge, be surety for me with thyself; who is there that will strike hands with me?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
For thou hast hid their heart from understanding: therefore shalt thou not exalt [them].
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
He that denounceth his friends for a prey, even the eyes of his children shall fail.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
He hath made me also a byword of the people; and I am become an open abhorring.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mine eye also is dim by reason of sorrow, and all my members are as a shadow.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Upright men shall be astonied at this, and the innocent shall stir up himself against the godless.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Yet shall the righteous hold on his way, and he that hath clean hands shall wax stronger and stronger.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
But return ye, all of you, and come now: and I shall not find a wise man among you.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
My days are past, my purposes are broken off, even the droughts of my heart.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
They change the night into a day: the fight, [say they], is near unto the darkness.
If I look for Sheol as mine house; if I have spread my couch in the darkness; (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
If I have said to corruption, Thou art my father; to the worm, [Thou art] my mother, and my sister;
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Where then is my hope? and as for my hope, who shall see it?
