Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
My spirit is consumed, my days are extinct, the grave is ready for me.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Surely there are mockers with me, and mine eye abideth in their provocation.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Give now a pledge, be surety for me with Thyself; who else is there that will strike hands with me?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
For Thou hast hid their heart from understanding; therefore shalt Thou not exalt them.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
He that denounceth his friends for the sake of flattery, even the eyes of his children shall fail.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
He hath made me also a byword of the people; and I am become one in whose face they spit.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mine eye also is dimmed by reason of vexation, and all my members are as a shadow.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Upright men are astonished at this, and the innocent stirreth up himself against the godless.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Yet the righteous holdeth on his way, and he that hath clean hands waxeth stronger and stronger.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
But as for you all, do ye return, and come now; and I shall not find a wise man among you.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
My days are past, my purposes are broken off, even the thoughts of my heart.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
They change the night into day; the light is short because of darkness.
If I look for the nether-world as my house; if I have spread my couch in the darkness; (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
If I have said to corruption: 'Thou art my father', to the worm: 'Thou art my mother, and my sister';
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Where then is my hope? And as for my hope, who shall see it?
