Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
My breath is corrupt, my days are extinct, the graves are mine.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Are there not mockers around me? and doth [not] mine eye abide in their provocation?
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Lay down now [a pledge], be thou surety for me with thyself: who is he that striketh hands with me?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
For thou hast hidden their heart from understanding; therefore thou wilt not exalt [them].
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
He that betrayeth friends for a prey — even the eyes of his children shall fail.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
And he hath made me a proverb of the peoples; and I am become one to be spit on in the face.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
And mine eye is dim by reason of grief, and all my members are as a shadow.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Upright men [shall be] astonished at this, and the innocent shall be stirred up against the ungodly;
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
But the righteous shall hold on his way, and he that hath clean hands shall increase in strength.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
But as for you all, pray come on again; and I shall not find one wise man among you.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
My days are past, my purposes are broken off, the cherished thoughts of my heart.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
They change the night into day; the light [they imagine] near in presence of the darkness.
If I wait, Sheol is my house; I spread my bed in the darkness: (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
I cry to the grave, Thou art my father! to the worm, My mother, and my sister!
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
And where is then my hope? yea, my hope, who shall see it?
