Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
My spirit is broken, my days are ended, the last resting-place is ready for me.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Truly, those who make sport of me are round about me, and my eyes become dark because of their bitter laughing.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Be pleased, now, to be responsible for me to yourself; for there is no other who will put his hand in mine.
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
You have kept their hearts from wisdom: for this cause you will not give them honour.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
As for him who is false to his friend for a reward, light will be cut off from the eyes of his children.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
He has made me a word of shame to the peoples; I have become a mark for their sport.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
My eyes have become dark because of my pain, and all my body is wasted to a shade.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
The upright are surprised at this, and he who has done no wrong is troubled because of the evil-doers.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Still the upright keeps on his way, and he who has clean hands gets new strength.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
But come back, now, all of you, come; and I will not see a wise man among you.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
My days are past, my purposes are broken off, even the desires of my heart.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
They are changing night into day; they say, The light is near the dark.
If I am waiting for the underworld as my house, if I have made my bed in the dark; (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
If I say to the earth, You are my father; and to the worm, My mother and my sister;
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Where then is my hope? and who will see my desire?
