Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Y Job respondió y dijo:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Con frecuencia me llegan a los oídos tales cosas; son consoladores que solo dan problemas.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
¿Pueden las palabras que son como el viento ser detenidas? ¿O qué te anima a darles respuesta?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
No sería difícil para mí decir tales cosas si sus almas estuvieran en el lugar de mi alma; recopilando palabras contra ustedes y movería sobre ustedes mi cabeza.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Podría darte ánimo con mi boca, y el consejo de mis labios apaciguar tu dolor.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Si digo lo que tengo en mente, mi dolor no se reduce: y si me callo, ¿cuánto de eso va a salir de mí?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Pero ahora él me ha vencido con cansancio y temor, y tu has asolado toda mi compañía.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Me has arrugado, ha surgido como testigo contra mí la flacura, se levanta como testigo a mi rostro.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Estoy quebrantado por su ira, y su odio me persigue, ha afilado sus dientes contra mí; mis enemigos me miran con ojos crueles;
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Sus bocas se mofan contra mí, los golpes de sus palabras amargas están cayendo en mi cara; burlones, todos ellos se juntan a una contra mí.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dios me entrega al poder de los pecadores, enviándome violentamente a las manos de los malhechores.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Estaba tranquilo, pero sus manos me habían quebrantado; me ha cogido por el cuello, sacudiéndome en pedazos; Él me ha puesto como una marca para sus flechas.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Sus arqueros me rodean; Sus flechas atraviesan mis riñones sin piedad, mi hiel se esparce en la tierra.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Estoy quebrado de herida tras herida; viene corriendo hacia mí como un hombre de guerra.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
He cosido cilicio sobre mi piel, y mi fuerza está hundida en el polvo.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Mi cara está roja de llanto, y en mis ojos está la sombra de muerte;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Aunque mis manos no han hecho actos violentos, y mi oración es limpia.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
¡Oh tierra, que no se cubra mi sangre, y que mi clamor no tenga lugar de descanso!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Aun ahora mi testigo está en el cielo, y mi testimonio está en lo alto.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Mis amigos se burlan de mi, a Dios están llorando mis ojos,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Oh! que alguien intercediera por un hombre con Dios, como un hombre lo hace por su prójimo.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Porque los años contados vendrán, en poco tiempo me iré al viaje del cual no volveré.
