Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Entonces Job respondió:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
“Ya he oído todo esto antes. ¡Son consoladores que sólo causan problemas!
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
¿No cesarán sus discursos que son como el viento? ¿Qué les molesta tanto como para que tengan que responderme?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Podría hablar como si ustedes estuvieran en mi lugar, encadenando palabras para criticarlos, ridiculizándolos con un movimiento de cabeza.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Podría edificarlos con mi boca diciendo palabras; el movimiento de mis labios aliviaría su dolor.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Para mí, si hablo no se alivia mi dolor, y si no hablo el dolor sigue ahí.
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
“Dios, me has agotado. Has destruido a toda mi familia.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Me has hecho marchitar, lo cual es un testimonio contra mí; mi cuerpo delgado atestigua contra mí.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Me ha desgarrado en su cólera; en su hostilidad ha rechinado los dientes contra mí; mi enemigo me atraviesa con su mirada feroz.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
La gente me mira con la boca abierta, me abofetean en las mejillas para burlarse de mí, se agolpan a mi alrededor para atacarme.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dios me ha entregado a la gente malvada; me ha arrojado en sus manos.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
“Yo vivía en paz y él me hizo pedazos. Me agarró por el cuello y me hizo pedazos. Me ha convertido en su blanco.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Sus arqueros me rodean. Sus flechas atraviesan mis riñones sin piedad. Derrama mi hiel por el suelo.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Como un muro me derriba, brecha tras brecha, se abalanza sobre mí como un guerrero.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
He sembrado tela de silicio para cubrir mi piel; mi fuerza yace rota en el polvo.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Mi cara está roja de tanto llorar y sombras oscuras rodean mis ojos,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
aunque no he hecho nada malo y mi oración es pura.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
“Tierra, no cubras mi sangre. Que mi grito no encuentre lugar para esconderse.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Mira, ahora mismo mi testigo está en el cielo; el que habla por mí está en las alturas.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Mis amigos me desprecian, pero mis ojos derraman lágrimas ante Dios.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Quiero que mi testigo hable por mí ante Dios como quien habla por su amigo.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Porque dentro de pocos años andaré por ese camino del que no volveré”.
