< Йов 16 >
1 А Йов відповів та й сказав:
Potem je Job odgovoril in rekel:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
»Slišal sem mnoge takšne stvari. Vi vsi ste bedni tolažniki.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Mar bodo besede ničnosti imele konec? Ali kaj te opogumlja, da odgovarjaš?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Tudi jaz bi lahko govoril, kakor delate vi. Če bi bila vaša duša namesto moje duše, bi lahko kopičil besede zoper vas in z glavo zmajeval nad vami.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Toda jaz bi vas želel okrepiti s svojimi usti in premikanje mojih ustnic bi omililo vašo žalost.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Čeprav govorim, moja žalost ni zmanjšana in čeprav potrpim, koliko sem olajšan?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Toda sedaj me je naredil izmučenega. Vso mojo skupino si naredil zapuščeno.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Napolnil si me z gubami, ki so priča zoper mene. Moja pustost vstaja v meni in pričuje v moj obraz.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Trga me v svojem besu ta, ki me sovraži. Nad menoj škripa s svojimi zobmi. Moj sovražnik svoje oči ostri nad menoj.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
S svojimi usti so zevali vame. Grajalno so me udarili na lice. Skupaj so se zbrali zoper mene.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Bog me je izročil brezbožnim in me predal v roke zlobnih.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Bil sem sproščen, toda razlomil me je. Prijel me je tudi za moj vrat in me stresel na koščke in me postavil za svoje znamenje.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Njegovi lokostrelci so me obdali naokoli, on mojo notranjost cepi narazen in ne prizanaša; moj žolč izliva na tla.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Lomi me z vrzeljo nad vrzeljo, nadme teče kakor velikan.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Sešil sem vrečevino na svoji koži in svoj rog omadeževal v prahu.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Moj obraz je zapacan od joka in na mojih vekah je smrtna senca,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
ne zaradi kakršnekoli nepravičnosti na mojih rokah. Tudi moja molitev je čista.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Oh zemlja, ne pokrij moje krvi in naj moj jok nima prostora.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Tudi sedaj, glej, moja priča je v nebesih in moje pričevanje je na višini.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Moji prijatelji me zasmehujejo, toda moje oko izliva solze k Bogu.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Oh, da bi se nekdo lahko potegoval za človeka pri Bogu, kakor se človek poteguje za svojega bližnjega!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Ko pride nekaj let, potem bom šel pot, od koder se ne bom vrnil.