Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Então respondeu Job, e disse:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Tenho ouvido muitas coisas como estas: todos vós sois consoladores molestos.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Porventura não terão fim estas palavras de vento? ou que te irrita, para assim responderes?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Fallaria eu tambem como vós fallaes, se a vossa alma estivesse em logar da minha alma? ou amontoaria palavras contra vós, e menearia contra vós a minha cabeça?
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Antes vos fortaleceria com a minha bocca, e a consolação dos meus labios abrandaria a dôr.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Se eu fallar, a minha dôr não cessa, e, calando-me eu, que mal me deixa?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Na verdade, agora me molestou: tu assolaste toda a minha companhia.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Testemunha d'isto é que já me fizeste enrugado, e a minha magreza já se levanta contra mim, e no meu rosto testifica contra mim.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Na sua ira me despedaçou, e elle me perseguiu; rangeu os seus dentes contra mim: aguça o meu adversario os seus olhos contra mim.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Bocejam com a sua bocca contra mim; com desprezo me feriram nos queixos, e contra mim se ajuntam todos.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Entrega-me Deus ao perverso, e nas mãos dos impios me faz cair.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Descançado estava eu, porém elle me quebrantou; e pegou-me pela cerviz, e me despedaçou; tambem me poz por seu alvo.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Cercam-me os seus frecheiros; atravessa-me os rins, e não me poupa, e o meu fel derrama em terra.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Quebranta-me com quebranto sobre quebranto: arremette contra mim como um valente.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Cosi sobre a minha pelle o sacco, e revolvi a minha cabeça no pó.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
O meu rosto todo está descorado de chorar, e sobre as minhas palpebras está a sombra da morte:
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Não havendo porém violencia nas minhas mãos, e sendo pura a minha oração.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Ah! terra, não cubras o meu sangue; e não haja logar para o meu clamor!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Eis que tambem agora está a minha testemunha no céu, e a minha testemunha nas alturas.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Os meus amigos são os que zombam de mim; os meus olhos se desfazem em lágrimas diante de Deus.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Ah! se se podesse contender com Deus pelo homem, como o filho do homem pelo seu amigo!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Porque se passarão poucos annos; e eu seguirei o caminho por onde não tornarei.
