Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Allora Giobbe rispose e disse:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
“Di cose come codeste, ne ho udite tante! Siete tutti dei consolatori molesti!
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Non ci sarà egli una fine alle parole vane? Che cosa ti provoca a rispondere?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Anch’io potrei parlare come voi, se voi foste al posto mio; potrei mettere assieme delle parole contro a voi e su di voi scrollare il capo;
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
potrei farvi coraggio con la bocca; e il conforto delle mie labbra vi calmerebbe.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Se parlo, il mio dolore non ne sarà lenito; e se cesso di parlare, che sollievo ne avrò?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Ora, purtroppo, Dio m’ha ridotto senza forze, ha desolato tutta la mia casa;
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
m’ha coperto di grinze e questo testimonia contro a me, la mia magrezza si leva ad accusarmi in faccia.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
La sua ira mi lacera, mi perseguita, digrigna i denti contro di me. Il mio nemico aguzza gli occhi su di me.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Apron larga contro a me la bocca, mi percuoton per obbrobrio le guance, si metton tutt’insieme a darmi addosso.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Iddio mi dà in balìa degli empi, mi getta in mano dei malvagi.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Vivevo in pace, ed egli m’ha scosso con violenza, m’ha preso per la nuca, m’ha frantumato, m’ha posto per suo bersaglio.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
I suoi arcieri mi circondano, egli mi trafigge i reni senza pietà, sparge a terra il mio fiele.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Apre sopra di me breccia su breccia, mi corre addosso come un guerriero.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Mi son cucito un cilicio sulla pelle, ho prostrato la mia fronte nella polvere.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Il mio viso è rosso di pianto, e sulle mie palpebre si stende l’ombra di morte.
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Eppure, le mie mani non commisero mai violenza, e la mia preghiera fu sempre pura.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O terra, non coprire il mio sangue, e non vi sia luogo ove si fermi il mio grido!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Già fin d’ora, ecco, il mio Testimonio è in cielo, il mio Garante è nei luoghi altissimi.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Gli amici mi deridono, ma a Dio si volgon piangenti gli occhi miei;
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
sostenga egli le ragioni dell’uomo presso Dio, le ragioni del figliuol d’uomo contro i suoi compagni!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Poiché, pochi anni ancora, e me ne andrò per una via senza ritorno.
