Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Darauf erwidert Job und spricht:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
"Desgleichen hörte ich schon viel; ihr alle seid mir leidige Tröster.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Sind zweckvoll windige Worte? Oder, was zwingt dich, daß du Rede stehst?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Wie ihr, so könnte ich auch reden, wärt ihr an meiner Stelle. Ich übertrumpfte euch durch Worte, und schüttelte bloß mit dem Kopfe über euch.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Mit meinem Munde tröstete ich euch, doch Mitleid hielte meine Lippen an.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Wenn aber ich jetzt rede, so wird mein Schmerz doch nicht gelindert. Und unterlaß ich es, was nur verliere ich?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
So hat man also mich besiegt. Du hast mir das verwirrt, was für mich zeugt,
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
hast wehrlos mich gemacht. - Zum Kläger ward er mir und trat mir gegenüber; er sagte mir ins Angesicht, ich löge.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Er rümpft die Nase und befeindet mich und knirscht mit seinen Zähnen wider mich, und als mein Feind rollt er die Augen gegen mich.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Sie sperren gegen mich den Mund weit auf und schlagen mich gar schmählich auf die Wangen; dabei ergänzen sie sich gegenseitig wider mich.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dem Bösewicht gibt Gott mich preis; durch Frevler Hände macht er meine Wunde aufbrechen.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Ich lebte ruhig. Da kam im Sturm er gegen mich, ergriff mich an dem Nacken, warf mich hin und machte mich für sich zur Zielscheibe.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Die Pfeile schwirren um mich her. Er spaltet meine Nieren schonungslos und schüttet meine Galle auf den Boden.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Er bricht mir Bresche ein um Bresche und rennt gleich einem Kriegsheld wider mich.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Da habe ich das Trauerkleid mir angenäht und in den Staub mein Horn gebohrt.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Vom Weinen rot ist mein Gesicht, und meine Augen sind umflort.
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Und doch war schuldlos meine Hand, aufrichtig immer mein Gebet.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Du, Erde, decke nicht mein Blut, und meinem Klageruf sei keine Schranke!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Im Himmel gibt's für mich noch Zeugen und Eideshelfer in den Höhen.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Fürsprecher sind mir meine Sitten. Mein Auge weint zu Gott,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
daß er dem Manne Recht verschaffe gegen Gott, so, wie man's bei den Menschen macht und seinesgleichen.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Denn wenig Jahre noch, dann walle ich auf einem Pfade ohne Wiederkehr."
