Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job prit la parole, et dit:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
J'ai souvent entendu de pareils discours; vous êtes tous des consolateurs fâcheux.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
N'y aura-t-il point de fin à ces discours en l'air? Et qu'est-ce qui te force à me répondre?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Moi aussi, je parlerais comme vous, si vous étiez à ma place. J'accumulerais des paroles contre vous; je hocherais la tête sur vous;
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Je vous fortifierais avec ma bouche, et le mouvement de mes lèvres vous soulagerait.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Si je parle, ma douleur ne sera point soulagée. Si je me tais, en sera-t-elle diminuée?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Maintenant il m'a épuisé. Tu as dévasté toute ma famille,
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Tu m'as saisi, et cela témoigne contre moi; ma maigreur s'est élevée contre moi, elle m'accuse en face.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Sa fureur m'a déchiré, et s'est acharnée sur moi. Il a grincé des dents contre moi; mon ennemi aiguise contre moi ses yeux.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Ils ont ouvert contre moi leur bouche; ils m'ont frappé à la joue pour m'outrager; ils se réunissent tous ensemble contre moi.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dieu m'a livré à l'impie; il m'a jeté aux mains des méchants.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
J'étais en repos, et il m'a écrasé; il m'a saisi à la gorge, et il m'a brisé. Il m'a posé en butte à ses traits.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Ses flèches m'environnent; il me perce les reins, et ne m'épargne pas; il répand à terre mon fiel.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Il me fait plaie sur plaie; il court sur moi comme un guerrier.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
J'ai cousu un sac sur ma peau; j'ai souillé mon front dans la poussière;
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
J'ai le visage tout enflammé, à force de pleurer, et l'ombre de la mort est sur mes paupières,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Quoiqu'il n'y ait point de crime dans mes mains, et que ma prière soit pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O terre, ne cache point mon sang, et qu'il n'y ait aucun lieu où s'arrête mon cri!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
A présent même, voici, j'ai mon témoin dans les cieux, et mon garant dans les hauts lieux.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Mes amis se moquent de moi: c'est vers Dieu que mon œil se tourne en pleurant,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Pour qu'il décide entre l'homme et Dieu, entre le fils d'Adam et son semblable.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Car les années qui me sont comptées s'en vont, et j'entre dans un chemin d'où je ne reviendrai pas!
