Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job répondit et dit:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
J’ai entendu bien des choses comme celles-là; vous êtes tous des consolateurs fâcheux.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Y aura-t-il une fin à [ces] paroles de vent? Qu’est-ce qui t’irrite, que tu répondes?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Moi aussi, je pourrais parler comme vous; si votre âme était à la place de mon âme, je pourrais entasser des paroles contre vous et secouer ma tête contre vous!
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
[Mais] je vous fortifierais de ma bouche, et la consolation de mes lèvres allégerait [vos douleurs].
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Si je parle, ma douleur n’est pas allégée; et si je me tais, s’éloignera-t-elle de moi?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Mais maintenant, il m’a fatigué…: tu as dévasté toute ma famille;
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Tu m’as étreint, c’est un témoignage, et ma maigreur se lève contre moi, elle dépose, à ma face, contre moi.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Sa colère me déchire et me poursuit; il grince des dents contre moi; [comme] mon adversaire, il aiguise contre moi ses yeux.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Ils ouvrent contre moi leur bouche, ils me frappent les joues avec mépris; ils s’attroupent contre moi.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dieu m’a livré à l’inique, et m’a jeté entre les mains des méchants.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
J’étais en paix, et il m’a brisé; il m’a saisi par la nuque et m’a broyé, et m’a dressé pour lui servir de but.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Ses archers m’ont environné; il me perce les reins et ne m’épargne pas; il répand mon fiel sur la terre.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Il fait brèche en moi, brèche sur brèche; il court sur moi comme un homme fort.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
J’ai cousu un sac sur ma peau, et j’ai dégradé ma corne dans la poussière.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Mon visage est enflammé à force de pleurer, et sur mes paupières est l’ombre de la mort,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Quoiqu’il n’y ait pas de violence dans mes mains, et que ma prière soit pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Ô terre, ne recouvre pas mon sang, et qu’il n’y ait pas de place pour mon cri!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Maintenant aussi, voici, mon témoin est dans les cieux, et celui qui témoigne pour moi est dans les lieux élevés.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Mes amis se moquent de moi… vers Dieu pleurent mes yeux.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Que n’y a-t-il un arbitre pour l’homme auprès de Dieu, et pour un fils d’homme vis-à-vis de son ami!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Car les années s’écoulent dont on peut compter le nombre, et je m’en vais dans le chemin [d’où] je ne reviendrai pas.
