Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Ijob respondis kaj diris:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Mi aŭdis multe da similaj aferoj; Tedaj konsolantoj vi ĉiuj estas.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Ĉu estos fino al la ventaj vortoj? Kaj kio vin incitis, ke vi tiel parolas?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Mi ankaŭ povus paroli, kiel vi. Se vi estus sur mia loko, Mi konsolus vin per vortoj Kaj balancus pri vi mian kapon.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Mi fortigus vin per mia buŝo Kaj konsolus vin per paroloj de miaj lipoj.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Se mi parolos, mia doloro ne kvietiĝos; Se mi ĉesos, kio foriros de mi?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Sed nun Li lacigis min, Li detruis mian tutan esencon.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Vi faris al mi sulkojn, tio fariĝis atesto; Mia senfortiĝo staras antaŭ mia vizaĝo, kaj parolas.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Lia kolero disŝiras; Mia malamanto grincigas kontraŭ mi siajn dentojn; Mia premanto briligas kontraŭ mi siajn okulojn.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Ili malfermegis kontraŭ mi sian buŝon, insulte batas min sur la vangojn; Ĉiuj kune kontentigis sur mi sian koleron.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Dio transdonis min al maljustulo, Ĵetis min en la manojn de malbonuloj.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Mi estis trankvila; sed Li frakasis min, Li kaptis min je la kolo, disbatis min, Kaj Li faris min por Si celo.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Liaj pafistoj min ĉirkaŭis; Li dishakas miajn internaĵojn kaj ne kompatas, Li elverŝas sur la teron mian galon.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Li faras en mi breĉon post breĉo, Li kuras kontraŭ min kiel batalisto.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Sakaĵon mi kudris sur mian korpon, Kaj en polvo mi kaŝis mian kornon.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Mia vizaĝo ŝvelis de plorado, Kaj sur miaj palpebroj estas morta ombro;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Kvankam ne troviĝas perfortaĵo en miaj manoj, Kaj mia preĝo estas pura.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Ho tero, ne kovru mian sangon, Kaj mia kriado ne trovu haltejon.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Vidu, en la ĉielo estas mia atestanto, Kaj mia konanto estas en la altaj sferoj.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Parolistoj estas por mi miaj amikoj; Sed mia okulo larmas al Dio,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Ke Li decidu inter homo kaj Dio, Inter homo kaj lia amiko.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Ĉar la nombro de la jaroj pasos, Kaj mi iros sur vojon nereveneblan.
