Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job answereth and saith: —
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
I have heard many such things, Miserable comforters [are] ye all.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Is there an end to words of wind? Or what doth embolden thee that thou answerest?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
I also, like you, might speak, If your soul were in my soul's stead. I might join against you with words, And nod at you with my head.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
I might harden you with my mouth, And the moving of my lips might be sparing.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
If I speak, my pain is not restrained, And I cease — what goeth from me?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Only, now, it hath wearied me; Thou hast desolated all my company,
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
And Thou dost loathe me, For a witness it hath been, And rise up against me doth my failure, In my face it testifieth.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
His anger hath torn, and he hateth me, He hath gnashed at me with his teeth, My adversary sharpeneth his eyes for me.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
They have gaped on me with their mouth, In reproach they have smitten my cheeks, Together against me they set themselves.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God shutteth me up unto the perverse, And to the hands of the wicked turneth me over.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
At ease I have been, and he breaketh me, And he hath laid hold on my neck, And he breaketh me in pieces, And he raiseth me to him for a mark.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Go round against me do his archers. He splitteth my reins, and spareth not, He poureth out to the earth my gall.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
He breaketh me — breach upon breach, He runneth upon me as a mighty one.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Sackcloth I have sewed on my skin, And have rolled in the dust my horn.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is foul with weeping, And on mine eyelids [is] death-shade.
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Not for violence in my hands, And my prayer [is] pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O earth, do not thou cover my blood! And let there not be a place for my cry.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Also, now, lo, in the heavens [is] my witness, And my testifier in the high places.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My interpreter [is] my friend, Unto God hath mine eye dropped:
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
And he reasoneth for a man with God, And a son of man for his friend.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
When a few years do come, Then a path I return not do I go.
