Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered,
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
“I have heard many such things. You are all miserable comforters!
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Shall vain words have an end? Or what provokes you that you answer?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
I also could speak as you do. If your soul were in my soul’s place, I could join words together against you, and shake my head at you,
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
but I would strengthen you with my mouth. The solace of my lips would relieve you.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
“Though I speak, my grief is not subsided. Though I forbear, what am I eased?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
But now, God, you have surely worn me out. You have made all my company desolate.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
You have shriveled me up. This is a witness against me. My leanness rises up against me. It testifies to my face.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
He has torn me in his wrath and persecuted me. He has gnashed on me with his teeth. My adversary sharpens his eyes on me.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
They have gaped on me with their mouth. They have struck me on the cheek reproachfully. They gather themselves together against me.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God delivers me to the ungodly, and casts me into the hands of the wicked.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
I was at ease, and he broke me apart. Yes, he has taken me by the neck, and dashed me to pieces. He has also set me up for his target.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
His archers surround me. He splits my kidneys apart, and does not spare. He pours out my bile on the ground.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
He breaks me with breach on breach. He runs at me like a giant.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
I have sewed sackcloth on my skin, and have thrust my horn in the dust.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is red with weeping. Deep darkness is on my eyelids,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
although there is no violence in my hands, and my prayer is pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
“Earth, don’t cover my blood. Let my cry have no place to rest.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Even now, behold, my witness is in heaven. He who vouches for me is on high.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My friends scoff at me. My eyes pour out tears to God,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
that he would maintain the right of a man with God, of a son of man with his neighbor!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
For when a few years have come, I will go the way of no return.
