Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job made answer and said,
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Such things have frequently come to my ears: you are comforters who only give trouble.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
May words which are like the wind be stopped? or what is troubling you to make answer to them?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
It would not be hard for me to say such things if your souls were in my soul's place; joining words together against you, and shaking my head at you:
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
I might give you strength with my mouth, and not keep back the comfort of my lips.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
If I say what is in my mind, my pain becomes no less: and if I keep quiet, how much of it goes from me?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
But now he has overcome me with weariness and fear, and I am in the grip of all my trouble.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
It has come up as a witness against me, and the wasting of my flesh makes answer to my face.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
I am broken by his wrath, and his hate has gone after me; he has made his teeth sharp against me: my haters are looking on me with cruel eyes;
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Their mouths are open wide against me; the blows of his bitter words are falling on my face; all of them come together in a mass against me.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God gives me over to the power of sinners, sending me violently into the hands of evil-doers.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
I was in comfort, but I have been broken up by his hands; he has taken me by the neck, shaking me to bits; he has put me up as a mark for his arrows.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
His bowmen come round about me; their arrows go through my body without mercy; my life is drained out on the earth.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
I am broken with wound after wound; he comes rushing on me like a man of war.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
I have made haircloth the clothing of my skin, and my horn is rolled in the dust.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is red with weeping, and my eyes are becoming dark;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Though my hands have done no violent acts, and my prayer is clean.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O earth, let not my blood be covered, and let my cry have no resting-place!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Even now my witness is in heaven, and the supporter of my cause is on high.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My friends make sport of me; to God my eyes are weeping,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
So that he may give decision for a man in his cause with God, and between a son of man and his neighbour.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
For in a short time I will take the journey from which I will not come back.
