Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Så tog Job til Orde og svarede:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
"Nok har jeg hørt af sligt, besværlige Trøstere er I til Hobe!
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Får Mundsvejret aldrig Ende? Hvad ægged dig dog til at svare?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Også jeg kunde tale som I, hvis I kun var i mit Sted, føje mine Ord imod jer og ryste på Hovedet ad jer,
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
styrke jer med min Mund, ej spare på ynksomme Ord!
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Taler jeg, mildnes min Smerte ikke og om jeg tier, hvad Lindring får jeg?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Dog nu har han udtømt min Kraft, du bar ødelagt hele min Kreds;
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
at du greb mig, gælder som Vidnesbyrd mod mig, min Magerhed vidner imod mig.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Hans Vrede river og slider i mig, han skærer Tænder imod mig. Fjenderne hvæsser Blikket imod mig,
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
de opspiler Gabet imod mig, slår mig med Hån på Kind og flokkes til Hobe omkring mig;
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Gud gav mig hen i Niddingers Vold, i gudløses Hænder kasted han mig.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Jeg leved i Fred, så knuste han mig, han greb mig i Nakken og sønderslog mig; han stilled mig op som Skive,
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
hans Pile flyver omkring mig, han borer i Nyrerne uden Skånsel, udgyder min Galde på Jorden;
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Revne på Revne slår han mig, stormer som Kriger imod mig.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Over min Hud har jeg syet Sæk og boret mit Horn i Støvel;
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
mit Ansigt er rødt af Gråd, mine Øjenlåg hyllet i Mørke,
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
skønt der ikke er Vold i min Hånd, og skønt min Bøn er ren!
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Dølg ikke, Jord, mit Blod, mit Skrig komme ikke til Hvile!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Alt nu er mit Vidne i Himlen, min Talsmand er i det høje;
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
gid min Ven lod sig finde! Mit Øje vender sig med Tårer til Gud,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
at han skifter Ret mellem Manden og Gud, mellem Mennesket og hans Ven!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Thi talte er de kommende År, jeg skal ud på en Færd, jeg ej vender hjem fra.
