Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Témanliq Élifaz buninggha jawaben mundaq dédi: —
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Danishmen kishining quruq shamaldek sepsete bilen jawab bérishi toghrimu? [Danishmen] qorsiqini issiq meshriq shamili bilen toyghuzsa bolamdu?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Paydisiz sözler bilen, Tayini yoq gepler bilen munazirilishishi muwapiqmu?
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Berheq, sen iman-ixlasni yoq qiliwetmekchisen, Xudaning aldida dua-istiqametke tosalghu bolisen.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Chünki qebihliking aghzinggha söz salidu, Sen mekkarlarning tilini tallap qollinisen.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Men emes, belki öz aghzing özüngning gunahingni békitidu, Öz lewliring sanga qarshi guwahliq béridu.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Sen insanlar ichide tunji bolup tughulghanmu? Sen tagh-dawanlardin awwal apiride bolghanmu?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Tengrining mexpiy kéngishini anglap kelgenmusen? Danaliq sen bilenla cheklinemdu?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Sen bilgenlerni bizning bilmeydighanlirimiz barmu? Sen chüshen’genni bizning chüshenmeydighinimiz barmu?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Aqsaqallar hem qérilar bizning teripimizde turidu, Ular séning atangdinmu yashta chongdur.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Tengrining teselliliri, Yeni sanga mulayimliq bilen éytqan mushu söz sen üchün azliq qilamdu?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Némishqa köngülning keynige kirip kétisen? Közüngni némige parqiritisen?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Shundaq qilip sen rohingni Tengrige qarshi turghuzdung, Éghizingdin shundaq sözlerning chiqishigha yol qoyuwatisen!
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Insan néme idi? Öz-özini pakliyalighudek? Anidin tughulghan adem balisi néme idi? Heqqaniy bolalighudek?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Qara, [Xuda] Öz muqeddeslirigimu ishenmigen yerde, Asmanlarmu uning neziride pak bolmighan yerde,
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Yirginchlik bolghan, sésip ketken, Qebihlikni su ichkendek ichidighan insan balisi zadi qandaq bolar?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Men sanga körsitey, manga qulaq sal; Közüm körgenni bayan qilmaqchimen.
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Danishmenler ata-bowiliridin bularni anglighan, Yoshurmay bularni bayan qilghan: —
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
(Peqet shularghila, [yeni ata-bowilirighila] yer-zémin tapshurulghanidi, Ularning arisidin yat adem ötüshke pétinalmaytti)
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
— Rezil adem barliq künliride azablinidu, Zalim kishige yillar sanaqliqla békitilgendur.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Uning quliqigha wehimilerning awazi kiridu, Bayashatliqida bulangchi uning ustige bésip chüshidu.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Qarangghuluqtin qutulushqa uning közi yetmeydu, U qilich bilen chépilishqa saqlan’ghandur.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
U ash izdep: «Zadi nedin tépilar?» dep yolda ténep yüridu, U zulmet künining uninggha yéqinlashqanliqini bilidu.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Derd-elem hem azab uninggha wehime qilidu, Hujumgha teyyar bolghan padishahtek uning üstidin ghelibe qilidu.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Chünki u Tengrige qarshi qolini kötürgen, Hemmige qadirgha küch körsetmekchi bolghan,
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Shunga u boynini qattiq qilip, Köp qewetlik qalqanni kötürüp uninggha qarap étilidu.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Yüzini yagh basqan bolsimu, Béqinliri semrep ketken bolsimu,
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
U xarabe sheherlerde, Adem qon’ghusi kelmeydighan, Kések düwiliri bolushqa békitilgen öylerde yashaydu;
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
U héch béyimaydu, Uning mal-mülki bolsa üzülüp qalidu, Uning teelluqatliri zémin üstide kéngeymeydu.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
U qarangghuluqtin qéchip qutulalmaydu, Yalqun uning shaxlirini köydürüp qurutidu, [Xudaning] bir nepisi bilen u [dunyadin] kétidu.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
U saxtiliqqa tayanmisun! U aldinip ketken, shunga saxtiliqning özi uning in’ami bolidu;
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Uning küni téxi toshmay turupla, Uning shéxi téxi kökirip bolmayla, bu ishlar emelge ashurulidu.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Üzüm téli silkinip, tong üzümler chüshürüwétilgendek, Zeytun derixining chéchiki échilipla tökülüp ketkendek bolidu.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Chünki iplaslarning jemeti tughmas bolidu, Ot para yégenlerning chédirlirini köydüriwétidu.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
[Biraq] ular [herdaim] yamanliqni oylap, qebihlik tughduridu, Könglide haman hiyle-mikir teyyarlaydu.
