Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Då svarade Eliphas af Thema, och sade:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Skall en vis man tala så i vädret, och uppfylla sin buk med väder?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Du straffar med onyttigom ordom, och ditt tal kommer intet till gagns.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Du hafver bortkastat räddhågan, och talar förakteliga för Gudi;
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Ty så lärer din ondska din mun, och du hafver utvalt ena skalkatungo.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Din mun skall fördöma dig, och icke jag; dina läppar skola svara dig.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Äst du den första menniska, som född är? Äst du för all berg aflader?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Hafver du hört Guds hemliga råd? Och är sjelfva visdomen ringare än du?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Hvad vetst du, det vi icke vete? Hvad förstår du, det som icke är när oss?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Gråhårote och gamle äro när oss, som länger hafva lefvat än dine fäder.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Skulle Guds hugsvalelse så ringa aktas för dig? Men du hafver något hemligit stycke när dig.
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Hvad tager ditt hjerta före? Hvi ser du så stolt ut?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Hvi sätter ditt sinne sig emot Gud, att du låter sådana ord gå af dinom mun?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Hvad är en menniska, att hon skulle vara ren; och att han skulle vara rättfärdig, som af qvinno född är?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Si, ibland hans helga är ingen ostraffelig, och himlarna äro icke rene för honom.
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Huru mycket mer menniskan, som är stygg och ond; den der orättfärdighetena dricker såsom vatten?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Jag vill visa dig det, hör mig; jag vill förtälja dig, hvad jag sett hafver;
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Hvad de vise sagt hafva, och för deras fader icke hafver fördoldt varit;
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
Hvilkom allena landet gifvet är, så att ingen främmande må gå ibland dem.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
En ogudaktig bäfvar i alla sina lifsdagar, och enom tyrann är hans åratal fördoldt.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Hvad han hörer, det förskräcker honom; och ändå att frid är, så hafver han dock den sorg, att han skall förderfvas.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Han tror icke, att han skall kunna undfly olyckona, och förmodar sig alltid svärdet.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
När han far ut hit och dit efter sin näring, så tycker honom att hans olyckos tid är för handene.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Ångest och nöd förskräcka honom, och slå honom ned, såsom en Konung med enom här;
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Ty han hafver utsträckt sina hand emot Gud, och emot den Allsmägtiga förstärkt sig.
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Han löper med hufvudet emot honom, och står halsstyf emot honom.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Han hafver upphäfvit sig emot honom, och satt sig hårdt emot honom.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Men han skall bo i nederslagna städer, der inga hus äro; utan ligga i enom hop.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Han skall icke varda rik, och hans gods skall icke förökas; och skall icke utspridas i landena.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Han skall icke undfly olycko; eldslågen skall förtorka hans grenar; och skall varda borttagen af hans muns anda.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Han är så bedragen, att han icke tror att det skall varda värre med honom.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Han får en ända, när honom obeqvämt är; och hans gren skall icke grönskas.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Han varder afhemtad såsom en omogen drufva af vinträt, och såsom ett oljoträ bortfaller sitt blomster.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Ty de skrymtares församling skall blifva ensam, och elden skall förtära hans hus, som gåfvor tager.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Han anar olycko, och föder vedermödo; och deras buk bär list fram.
