Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Entonces Elifaz, el temanita, respondió y dijo:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
“¿Acaso un hombre sabio respondería con un ‘conocimiento’ tan vacío que no es más que un montón de aire caliente?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
No discutiría con discursos inútiles usando palabras que no hacen ningún bien.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Pero tú estás acabando con el temor de Dios y destruyendo la comunión con él.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Son tus pecados los que están hablando, y estás eligiendo palabras engañosas.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Tu propia boca te condena, no yo; tus propios labios testifican contra ti.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
“¿Fuiste tú el primero en nacer? ¿Naciste antes de que se crearan las colinas?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
¿Estabas allí escuchando en el consejo de Dios? ¿Acaso la sabiduría sólo te pertenece a ti?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
¿Qué sabes tú que nosotros no sabemos? ¿Qué entiendes tú que nosotros no entendamos?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
¡Tenemos entre nosotros ancianos, canosos, mucho mayores que tu padre!
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
“¿Las comodidades que Dios proporciona son demasiado pocas para ti? ¿No te bastan las suaves palabras de Dios?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
¿Por qué te dejas llevar por tus emociones?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
¿Por qué tus ojos relampaguean de ira, que te vuelves contra Dios y te permites hablar así?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
¿Quién puede decir que está limpio? ¿Qué ser humano puede decir que hace lo correcto?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Mira, Dios ni siquiera confía en sus ángeles: ¡ni siquiera los seres celestiales son puros a sus ojos!
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
¡Cuánto menos puros son los que están sucios y corrompidos, bebiendo en el pecado como si fuera agua!
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
“Si estás dispuesto a escucharme, te lo mostraré. Te explicaré mis ideas.
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Esto es lo que han dicho los sabios, confirmado por sus antepasados,
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
aquellos a quienes sólo se les dio la tierra antes de que los extranjeros estuvieran allí.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
“Los malvados se retuercen de dolor toda su vida, durante todos los años que sobreviven estos opresores.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Sonidos aterradores llenan sus oídos, e incluso cuando piensan que están a salvo, el destructor los atacará.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
No creen que escaparán de la oscuridad; saben que una espada los espera.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Vagan en busca de comida, preguntando dónde está. Saben que su día de oscuridad está cerca.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
La miseria y el tormento los abruman como a un rey que se prepara para la batalla.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Agitan sus puños en la cara de Dios, desafiando al Todopoderoso,
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
atacándolo insolentemente con sus escudos.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
“Han engordado en su rebeldía, sus vientres se han hinchado de grasa.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Pero sus ciudades quedarán desoladas; vivirán en casas abandonadas que se desmoronan en ruinas.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Perderán sus riquezas, su riqueza no perdurará, sus posesiones no se extenderán por la tierra.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
“No escaparán de la oscuridad. Como un árbol cuyos brotes se consumen en un incendio forestal, el soplo de Dios lo hará desaparecer.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Que no confíen en cosas sin valor, porque su recompensa será inútil.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Esto se pagará por completo antes de que llegue su hora. Son como las ramas de los árboles que se marchitan,
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
como las vides que pierden sus uvas inmaduras, o los olivos que pierden sus flores.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Porque los que rechazan a Dios son estériles, y el fuego quemará las casas de los que aman los sobornos.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Planean problemas y producen el mal, dando lugar al engaño”.
