Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Numquid sapiens respondebit quasi ventum loquens, et implebit ardore stomachum suum?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Arguis verbis eum, qui non est æqualis tibi, et loqueris quod tibi non expedit.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Quantum in te est evacuasti timorem, et tulisti preces coram Deo.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Docuit enim iniquitas tua os tuum, et imitaris linguam blasphemantium.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Condemnabit te os tuum, et non ego: et labia tua respondebunt tibi.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Numquid primus homo tu natus es, et ante colles formatus?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Numquid consilium Dei audisti, et inferior te erit eius sapientia?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Quid nosti quod ignoremus? quid intelligis quod nesciamus?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Et senes, et antiqui sunt in nobis multo vetustiores quam patres tui.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Numquid grande est ut consoletur te Deus? sed verba tua prava hoc prohibent
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Quid te elevat cor tuum, et quasi magna cogitans, attonitos habes oculos?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Quid tumet contra Deum spiritus tuus, ut proferas de ore tuo huiuscemodi sermones?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Quid est homo, ut immaculatus sit, et ut iustus appareat natus de muliere?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Ecce inter sanctos eius nemo immutabilis, et cæli non sunt mundi in conspectu eius.
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Quanto magis abominabilis et inutilis homo, qui bibit quasi aquam iniquitatem?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Ostendam tibi, audi me: quod vidi narrabo tibi.
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Sapientes confitentur, et non abscondunt patres suos.
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
Quibus solis data est terra, et non transivit alienus per eos.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Cunctis diebus suis impius superbit, et numerus annorum incertus est tyrannidis eius.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Sonitus terroris semper in auribus illius: et cum pax sit, ille semper insidias suspicatur.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Non credit quod reverti possit de tenebris ad lucem, circumspectans undique gladium.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Cum se moverit ad quærendum panem, novit quod paratus sit in manu eius tenebrarum dies.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Terrebit eum tribulatio, et angustia vallabit eum, sicut regem, qui præparatur ad prælium.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Tetendit enim adversus Deum manum suam, et contra Omnipotentem roboratus est.
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Cucurrit adversus eum erecto collo, et pingui cervice armatus est.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Operuit faciem eius crassitudo, et de lateribus eius arvina dependet.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Habitavit in civitatibus desolatis, et in domibus desertis, quæ in tumulos sunt redactæ.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Non ditabitur, nec perseverabit substantia eius, nec mittet in terra radicem suam.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Non recedet de tenebris: ramos eius arefaciet flamma, et auferetur spiritu oris sui.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Non credet frustra errore deceptus, quod aliquo pretio redimendus sit.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Antequam dies eius impleantur, peribit: et manus eius arescent.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Lædetur quasi vinea in primo flore botrus eius, et quasi oliva proiiciens florem suum.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Congregatio enim hypocritæ sterilis, et ignis devorabit tabernacula eorum, qui munera libenter accipiunt.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Concepit dolorem, et peperit iniquitatem, et uterus eius præparat dolos.
