Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Majd felele a Témánból való Elifáz és monda:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Vajjon a bölcs felelhet-é ilyen szeles tudománynyal, és megtöltheti-é a hasát keleti széllel?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Vetekedvén oly beszéddel, a mely nem használ, és oly szavakkal, a melyekkel semmit sem segít.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Te már semmivé akarod tenni az Isten félelmét is; és megkevesbíted az Isten előtt való buzgólkodást is!
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Mert gonoszságod oktatja a te szádat, és a csalárdok nyelvét választottad.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
A te szád kárhoztat téged, nem én, és a te ajakaid bizonyítanak ellened.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Te születtél-é az első embernek; elébb formáltattál-é, mint a halmok?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Az Isten tanácsában hallgatóztál-é, és a bölcseséget magadhoz ragadtad-é?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Mit tudsz te, a mit mi nem tudunk, és mit értesz olyat, a mi nálunk nem volna meg?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Ősz is, agg is van közöttünk, jóval idősebb a te atyádnál.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Csekélységek-é előtted Istennek vigasztalásai, és a beszéd, a mely szeliden bánt veled?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Merre ragadt téged a szíved, és merre pillantottak a te szemeid?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Hogy Isten ellen fordítod a te haragodat, és ilyen szavakat eresztesz ki a szádon?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Micsoda a halandó, hogy tiszta lehetne, és hogy igaz volna, a ki asszonytól születik?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Ímé, még az ő szenteiben sem bízok, az egek sem tiszták az ő szemében:
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Mennyivel kevésbbé az útálatos és a megromlott ember, a ki úgy nyeli a hamisságot, mint a vizet?!
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Elmondom néked, hallgass rám, és a mint láttam, úgy beszélem el;
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
A mit a bölcsek is hirdettek, és nem titkoltak el, mint atyáiktól valót;
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
A kiknek egyedül adatott vala a föld, és közöttük idegen nem megy vala.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Az istentelen kínozza önmagát egész életében, és az erőszakoskodó előtt is rejtve van az ő esztendeinek száma.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
A félelem hangja cseng az ő füleiben; a békesség idején tör rá a pusztító!
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Nem hiszi, hogy kijut a sötétségből, mert kard hegyére van ő kiszemelve.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Kenyér után futkos, hogy hol volna? Tudja, hogy közel van hozzá a sötétség napja.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Háborgatják őt a nyomorúság és rettegés; leverik őt, mint valami háborúra felkészült király.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Mert az Isten ellen nyujtotta ki kezét, és erősködött a Mindenható ellen;
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Kinyujtott nyakkal rohant ellene, domború pajzsainak fellege alatt.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Mivel befedezte az arczát kövérséggel, és hájat borított tomporára;
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
És lakozott elrombolt városokban; lakatlan házakban, a melyek dűlőfélben vannak:
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Meg nem gazdagodik, vagyona meg nem marad, jószága nem lepi el a földet.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Nem menekül meg a setétségtől, sarjadékát láng perzseli el, és szájának lehelletétől pusztul el.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Ne higyjen a hívságnak, a ki megcsalatott, mert hívság lészen annak jutalma.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Nem idejében telik el élete, és az ága ki nem virágzik.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Lehullatja, mint a szőlővessző az ő egresét, elhányja, mint az olajfa az ő virágát.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Mert a képmutató házanépe meddő, és tűz emészti meg az ajándékból való sátrakat.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Nyomorúságot fogan, álnokságot szül, és az ő méhök csalárdságot érlel.
