Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Felelt a Témánbeli Elífáz s mondta:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Vajon bölcs felel-e szeles tudással s megtölti-e keleti széllel belsejét –
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
bizonyítgatva mitsem érő beszéddel és szavakkal, melyekkel nem használ.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Te az Isten félelmét is megbontod, csökkented az imaszót Isten előtt.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Mert bűnöd tanítja szájadat s a ravaszok nyelvét választod.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Szájad ítél el téged s nem én, s ajkaid vallanak ellened.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Elsőnek születtél-e az emberek közt a a halmoknál előbb létesültél?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Isten tanácsában hallottál-e valamit és csentél magadnak bölcsességet?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Mit tudsz te, mit mi nem tudunk, mit értesz, a mi nem volna mi nálunk?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Vén is, aggastyán is van közöttünk, napokra apádnál korosabb.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Kevés-e neked Isten vigasztalása s az ige, mely csínján bánt veled?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Mit ragad el téged szíved, és mit integetnek szemeid,
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
hogy Isten ellen fordítod indulatodat és szájadból kibocsátasz szavakat?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Mi a halandó, hogy tiszta legyen, s hogy igaz legyen asszony szülöttje?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Lám, szentjeiben nem hisz, az egek sem tiszták szemeiben;
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
hát még az utálatos és megromlott, az ember, ki mint vizet issza a jogtalanságot.
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Hadd oktatlak, hallgass reám, s a mit láttam, hadd beszélem el;
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
a mit hirdetnek bölcsek, és nem titkolták el őseik részéről –
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
nekik egyedül adatott az ország, s idegen nem járt közöttük:
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
A gonosznak minden napjaiban kínlódik ő, s az évek száma alatt, melyek fentartvák az erőszakosnak.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Rettegések hangja a fülében: békében jön reá pusztító.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Nem hiszi, hogy visszatér a sötétségből, ki van szemelve a kard számára.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Bolyong ő kenyér után, hol van; tudja, hogy készen áll oldalán a sötétség napja.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Ijesztik őt szükség és szorongás, megragadja őt mint csatára kész király.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Mert Isten ellen nyújtotta ki kezét a Mindenható ellen hősködik;
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
nyakkal szalad ellene, pajzsainak vastag dudoraival.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Mert arczát befödte zsírjával s hájat szerzett ágyékára.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Letelepült megsemmisített városokban, házakban, melyeket nem laknak, melyek rendelve vannak kőhalmoknak.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Nem gazdagszik meg, nem áll fönn a vagyona, nem hajlik a földre szerzeménye;
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
nem térhet ki a sötétség elől, csemetéjét láng szárítja el s eltűnik – az ő szája leheletétől.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Ne higyjen a semmiségben, a ki megtévedett, mert semmiség lesz, a mit cserébe kap.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Mielőtt itt volna a napja, beteljesedik, s pálmaága nem zöldellő.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Mint szőlőtő elvetéli egresét, s mint olajfa hullatja el virágát.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Mert az istentelennek községe meddő, és tűz emészti a megvesztegetés sátrait:
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
bajt fogannak és jogtalanságot szülnek, és belsejük csalárdságot készít.
