Йов 15

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

ויען אליפז התימני ויאמר׃

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

החכם יענה דעת רוח וימלא קדים בטנו׃

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

הוכח בדבר לא יסכון ומלים לא יועיל בם׃

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

אף אתה תפר יראה ותגרע שיחה לפני אל׃

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

כי יאלף עונך פיך ותבחר לשון ערומים׃

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

ירשיעך פיך ולא אני ושפתיך יענו בך׃

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

הראישון אדם תולד ולפני גבעות חוללת׃

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

הבסוד אלוה תשמע ותגרע אליך חכמה׃

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

מה ידעת ולא נדע תבין ולא עמנו הוא׃

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

גם שב גם ישיש בנו כביר מאביך ימים׃

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

המעט ממך תנחמות אל ודבר לאט עמך׃

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

מה יקחך לבך ומה ירזמון עיניך׃

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

כי תשיב אל אל רוחך והצאת מפיך מלין׃

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

מה אנוש כי יזכה וכי יצדק ילוד אשה׃

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

הן בקדשו לא יאמין ושמים לא זכו בעיניו׃

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

אף כי נתעב ונאלח איש שתה כמים עולה׃

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

אחוך שמע לי וזה חזיתי ואספרה׃

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

אשר חכמים יגידו ולא כחדו מאבותם׃

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

להם לבדם נתנה הארץ ולא עבר זר בתוכם׃

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

כל ימי רשע הוא מתחולל ומספר שנים נצפנו לעריץ׃

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

קול פחדים באזניו בשלום שודד יבואנו׃

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

לא יאמין שוב מני חשך וצפו הוא אלי חרב׃

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

נדד הוא ללחם איה ידע כי נכון בידו יום חשך׃

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

יבעתהו צר ומצוקה תתקפהו כמלך עתיד לכידור׃

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

כי נטה אל אל ידו ואל שדי יתגבר׃

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

ירוץ אליו בצואר בעבי גבי מגניו׃

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

כי כסה פניו בחלבו ויעש פימה עלי כסל׃

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

וישכון ערים נכחדות בתים לא ישבו למו אשר התעתדו לגלים׃

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

לא יעשר ולא יקום חילו ולא יטה לארץ מנלם׃

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

לא יסור מני חשך ינקתו תיבש שלהבת ויסור ברוח פיו׃

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

אל יאמן בשו נתעה כי שוא תהיה תמורתו׃

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

בלא יומו תמלא וכפתו לא רעננה׃

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

יחמס כגפן בסרו וישלך כזית נצתו׃

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

כי עדת חנף גלמוד ואש אכלה אהלי שחד׃

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.

הרה עמל וילד און ובטנם תכין מרמה׃