Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Alors, répondant, Eliphaz, le Thémanite, dit:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Un sage répondra-t-il comme parlant en l’air, et remplira-t-il son cœur d’une chaleur ardente?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Tu reprends celui qui n’est pas égal à toi, et tu dis ce qui n’est pas avantageux.
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Autant qu’il est en toi tu as anéanti la crainte de Dieu, et tu as détruit les prières devant Dieu.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Car ton iniquité a instruit la bouche, et tu imites le langage des blasphémateurs.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Ta bouche te condamnera, et non pas moi, et tes lèvres te répondront.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Est-ce toi qui es né le premier homme, et qui as été formé avant les collines?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Est-ce que tu as ouï le conseil de Dieu, et sa sagesse sera-telle inférieure à toi?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Que sais-tu que nous ignorions? Que comprends-tu que nous ne sachions?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Il est des vieillards et des anciens parmi nous, beaucoup plus vieux que tes pères.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Est-ce une chose considérable que Dieu te console? Mais tes paroles perverses l’en empêchent.
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Pourquoi ton cœur t’élève-t-il, et as-tu les yeux fixes, comme si tu pensais de grandes choses?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Pourquoi ton esprit s’enfle-t-il contre Dieu, pour que tu profères de ta bouche de tels discours?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Qu’est-ce qu’un homme, pour qu’il soit sans tache et paraisse juste, étant né d’une femme?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Voilà que parmi ses saints personne n’est immuable, et les cieux ne sont pas purs en sa présence.
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Combien plus abominable et inutile est un homme qui boit l’iniquité comme l’eau.
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Je te le montrerai, écoute-moi: je te raconterai ce que j’ai vu.
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Des sages le publient, et ils ne dissimulent pas ce qu’ils ont appris de leurs pères,
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
À qui seuls a été donnée cette terre, et aucun étranger n’a passé au milieu d’eux.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Durant tous ses jours, l’impie s’enorgueillit, et le nombre des années de sa tyrannie est incertain.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Le bruit de la terreur est toujours à ses oreilles; et quoiqu’il y ait la paix, lui soupçonne toujours des embûches.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Il ne croit pas qu’il puisse revenir des ténèbres à la lumière, il voit de tous côtés autour de lui un glaive.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Quand il se remue pour chercher son pain, il sent que le jour des ténèbres est prêt en sa main.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
La tribulation l’épouvantera, et l’angoisse l’environnera comme un roi qui se prépare au combat.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Car il a étendu contre Dieu sa main, et il s’est roidi contre le Tout-Puissant.
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Il a couru contre lui, la tête levée, et il s’est armé d’un cou inflexible.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
La graisse à couvert sa face, et l’embonpoint pend de ses côtés.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Il a habité dans des villes désolées, dans des maisons désertes, qui ont été réduites en monceaux de ruines.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Il ne s’enrichira point, et son bien ne subsistera pas, et il ne jettera pas ses racines dans la terre.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Il ne sortira pas des ténèbres; une flamme desséchera ses rameaux, et il sera emporté par le souffle de sa bouche.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Trompé par une vaine erreur, il ne croira pas qu’il puisse être racheté à aucun prix.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Avant que ses jours soient accomplis, il périra; et ses mains se sécheront.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Sa grappe sera frappée comme la vigne, qui l’est dans sa première fleur, et comme l’olivier qui laisse tomber sa fleur.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Car tout ce qu’amasse un hypocrite est sans fruit, et un feu dévorera les tabernacles de ceux qui reçoivent volontiers des présents.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Il a conçu la douleur et il a enfanté l’iniquité, et son cœur prépare des fourberies.
