Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Eliphaz de Têmân prit la parole et dit:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Est-il digne du sage de mettre en avant des raisons futiles, de gonfler son sein de vent?
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
d’employer des arguments sans valeur et des paroles qui ne servent de rien?
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Tu en viens à saper la piété, à supprimer les prières au Tout-Puissant!
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
C’Est ton iniquité qui inspire ta bouche, et ainsi tu adoptes le langage de la mauvaise foi.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
C’Est ta bouche qui te condamne, et non moi; tes propres lèvres témoignent contre toi.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Es-tu donc, par ta naissance, le premier des hommes? As-tu vu le jour avant les collines?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
As-tu entendu ce qui se dit dans le conseil de Dieu? As-tu confisqué à ton profit la sagesse?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Que sais-tu que nous ne sachions? Que comprends-tu qui nous échappe?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Parmi nous aussi il est des gens vénérables par l’âge, des vieillards plus riches de jours que ton père.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Comptes-tu pour rien les consolations de Dieu et la parole qui t’a été dite en douceur?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Pourquoi te laisser emporter par ton cœur? Pourquoi rouler ainsi tes yeux?
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Pourquoi tourner ta mauvaise humeur contre Dieu et laisser échapper de tels discours de ta bouche?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Qu’est-ce donc que l’homme pour se prétendre pur et l’enfant de la femme pour se dire juste?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Quoi! Même en ses saints il n’a pas confiance, et les cieux ne sont pas sans tache à ses yeux!
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Que sera-ce de cet être méprisable et corrompu, de l’homme qui boit l’iniquité comme l’eau?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Je veux t’instruire, écoute-moi; je veux t’exposer ce que j’ai vu;
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
ce que racontent les sages, sans rien dissimuler, comme une tradition de leurs pères,
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
qui furent, seuls, maîtres de ce pays et auxquels nul étranger ne s’est mêlé:
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
"Les tourments remplissent toute la vie du méchant, tout le cours des années mesurées au tyran.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Ses oreilles ne cessent d’entendre un bruit terrifiant; en pleine paix, il se voit assaillir par le dévastateur.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Il renonce à l’espoir d’échapper aux ténèbres, il se sait prédestiné au glaive.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Il erre ça et là pour chercher du pain: il a conscience que des jours sombres se préparent pour lui.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
La détresse et l’angoisse le jettent dans l’épouvante; elles l’étreignent comme un roi qui monte à l’assaut.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
C’Est qu’il a dirigé sa main contre Dieu, il s’est élevé contre le Tout-Puissant.
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
C’Est qu’il lui a couru sus, le cou tendu, couvert de toute l’épaisseur de ses boucliers bombés.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
C’Est qu’il a le visage épaissi par la graisse et le dos arrondi par l’embonpoint.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Aussi se fixe-t-il dans des villes en ruines, dans des maisons qui ne sont pas habitables, étant destinées à se changer en décombres.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Il ne s’enrichira pas, sa fortune ne subsistera point; tel un arbre sans fruits il n’inclinera pas à terre le sommet de ses branches.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Il ne sortira plus des ténèbres; ses rejetons seront consumés par le feu; il disparaîtra comme par un souffle de Dieu.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Qu’il n’espère rien de la fraude! II a fait fausse route. La déception sera son salaire.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Sa carrière sera achevée avant le temps, et son toit de feuillage ne reverdira plus.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Tel qu’une vigne, il sera dépouillé de ses jeunes grappes; tel qu’un olivier, il jettera ses fleurs.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Car la bande des pervers est condamnée à la stérilité; le feu dévore les tentes où s’entassent les dons de la corruption.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Ils conçoivent le mal, ils enfantent le malheur. Leur sein couve la perfidie.
