Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
El hombre nacido de mujer es corto de días y lleno de perturbaciones.
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Brota como una flor, pero es cortado. Pasa como una sombra y desaparece.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
¿Y sobre éste abres tus ojos y lo llevas a juicio contigo?
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
¿Quién limpiará lo impuro? ¡Nadie!
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Ciertamente sus días están determinados, y el número de sus meses depende de Ti. Tú le fijaste sus límites, de los cuales no pasará.
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Aparta de él tu mirada y que descanse hasta que complete su día como un jornalero.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Porque para el árbol hay esperanza: Si es cortado, retoñará, y sus ramas no cesarán.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Aunque debajo de la tierra esté muerto su tronco, y en la tierra envejezca su raíz,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
al recibir el agua reverdecerá, y echará ramas como una planta.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Pero el hombre muere, y queda tendido. Expira el hombre, ¿y dónde está?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Como las aguas se van al mar, y un río se agota y se seca,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
así el hombre queda tendido y no se levantará. Hasta que no haya cielo, no será despertado, ni lo levantarán de su sueño.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
¡Ojalá me escondas en el Seol mientras se aplaca tu ira, y me fijes un plazo y te acuerdes de mí! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Si el hombre muere, ¿volverá a vivir? Todos los días de mi lucha y servicio esperaré hasta que llegue mi liberación.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Entonces llamarás y yo te responderé. Tendrás afecto a la hechura de tus manos.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Porque ahora me cuentas los pasos y no das tregua a mi pecado.
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Tienes mi transgresión sellada en un saco. Tú cubres mi iniquidad.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Pero la montaña cae y se desmorona. Las rocas cambian de lugar.
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Las piedras se desgastan con el agua impetuosa que se lleva el polvo de la tierra. Así destruyes la esperanza del hombre.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Prevaleces para siempre contra él, y él se va. Desfiguras su rostro y lo despides.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Sus hijos obtendrán honores, pero él no lo sabrá. Si son humillados, no lo percibirá.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Pero su carne sobre él siente el tormento, y su alma gime por él.
