Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
“Munhu akazvarwa nomukadzi ane mazuva mashoma azere nokutambudzika.
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Anobuda seruva agosvava; anotiza somumvuri, haagari.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Ko, munotarisisa munhu akadai here? Ko, muchamuuyisa kuzotongwa pamberi penyu here?
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Ndianiko angabudisa chinhu chakachena kubva pane chine tsvina? Hakuna!
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Mazuva omunhu akatarwa; makatema kuwanda kwemwedzi yake, mukamutarira miganhu yaasingagoni kudarika.
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Naizvozvo regai kumutarisa uye mumusiye ari oga, kusvikira apedza nguva yake somunhu anoshanda.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
“Asi kumuti kune tariro: Kana ukatemwa, unobukirazve, uye mabukira awo matsva haasvavi.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Midzi yawo ingava yakwegura hayo muvhu uye hunde yawo ichifa muvhu,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
asi uchabukira pakunhuhwira kwemvura ugomera somuti uchangotanga kumera.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Asi munhu anofa agoradzikwa pasi; anofema kokupedzisira uye haazovapozve.
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Sokupera kunoita mvura mugungwa, kana kupwa nokuoma kworwizi,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
saizvozvo munhu anovata pasi asingazomuki; kusvikira matenga asisiko, vanhu havazomukizve kana kumutswa pakuvata kwavo.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
“Haiwa, dai mandiviga henyu muguva chete, uye mandiviga kusvikira kutsamwa kwenyu kwapfuura! Dai chete manditarira nguva, uye ipapo mugondirangarira! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Kana munhu akafa, angazoraramazve here? Mazuva ose okushanda kwangu kwakaoma, ndicharindira kusvikira kuvandudzwa kwangu kwasvika.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Muchadana uye ini ndichakupindurai; muchashuva chisikwa chamakaita namaoko enyu.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Zvirokwazvo muchaverenga nhambwe dzangu ipapo, asi musingarondi chivi changu.
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Kudarika kwangu kuchasungirwa musaga; muchafukidzira chivi changu.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
“Asi sokupfupfunyuka kunoita gomo rigoondomoka, uye sokubviswa kwedombo panzvimbo yaro,
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
semvura inochera mabwe, uye sokuyerera kwemvura zhinji inokukura ivhu, saizvozvo munoparadza tariro yomunhu.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Munomukunda kamwe chete zvachose, uye akasazovapo; munoshandura chiso chake mobva mamudzinga.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Kana vanakomana vake vachikudzwa, iye haazvizivi; kana vakadzikisirwa pasi, iye haazvioni.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Anongonzwa kurwadza kwomuviri wake chete, agozvichema iye pachake bedzi.”
