Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Человек, рожденный женою, краткодневен и пресыщен печалями:
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
как цветок, он выходит и опадает; убегает, как тень, и не останавливается.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
И на него-то Ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Кто родится чистым от нечистого? Ни один.
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Если дни ему определены, и число месяцев его у Тебя, если Ты положил ему предел, которого он не перейдет,
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
то уклонись от него: пусть он отдохнет, доколе не окончит, как наемник, дня своего.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут:
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
но, лишь почуяло воду, оно дает отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
А человек умирает и распадается; отошел, и где он?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает:
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
так человек ляжет и не станет; до скончания неба он не пробудится и не воспрянет от сна своего.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
О, если бы Ты в преисподней сокрыл меня и укрывал меня, пока пройдет гнев Твой, положил мне срок и потом вспомнил обо мне! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Когда умрет человек, то будет ли он опять жить? Во все дни определенного мне времени я ожидал бы, пока придет мне смена.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Воззвал бы Ты, и я дал бы Тебе ответ, и Ты явил бы благоволение творению рук Твоих;
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
ибо тогда Ты исчислял бы шаги мои и не подстерегал бы греха моего;
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
в свитке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты закрыл бы вину мою.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Но гора падая разрушается, и скала сходит с места своего;
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
вода стирает камни; разлив ее смывает земную пыль: так и надежду человека Ты уничтожаешь.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице и отсылаешь его.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
В чести ли дети его - он не знает, унижены ли - он не замечает;
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
но плоть его на нем болит, и душа его в нем страдает.
