Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Umuntu, ozelwe ngowesifazana ulensuku ezimfitshane, ezigcwele inhlupheko.
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Uyavela njengeluba, abune, abaleke njengesithunzi, akemi.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Kambe onjalo umvulela amehlo akho, ungingenise ekwahlulelweni kanye lawe.
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Ngubani ongaveza okuhlambulukileyo kokungcolileyo? Kakho loyedwa.
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Lokhu insuku zakhe zimisiwe, inani lenyanga zakhe likuwe, ummisele imingcele yakhe angeyedlule;
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
ungamkhangeli, ukuze aphumule, aze athokoze ngosuku lwakhe njengesiqatshwa.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Ngoba kukhona ithemba esihlahleni uba siganyulwa ukuthi sizabuya sihlume, lokuthi ihlumela laso kaliyikuphela.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Lanxa impande yaso isiba ndala emhlabeni, lesiphunzi saso sifele emhlabathini,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
ngephunga lamanzi sizahluma, senze ingatsha njengesithombo.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Kodwa umuntu uyafa alaliswe phansi, yebo, umuntu uyaphela, ungaphi-ke?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Amanzi ayemuka elwandle, lomfula uyoma utshe,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
ngokunjalo umuntu uyalala phansi angavuki; kuze kuthi amazulu angabikho, bangavuki, kumbe bangaphatshanyiswa ebuthongweni babo.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
Kungathi ungangifihla engcwabeni, ungithukuze, ize iphenduke intukuthelo yakho, ungimisele isikhathi esimisiweyo, ungikhumbule! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Uba umuntu esifa, uzabuya aphile yini? Zonke insuku zemfazo yami ngizalinda, kuze kufike ukukhululwa kwami.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Uzabiza, mina-ke ngizasabela, uzalangatha umsebenzi wezandla zakho.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Kanti khathesi uyazibala izinyathelo zami; kawuyikuqaphelisa ngesono sami yini?
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Isiphambeko sami sinanyekwe esikhwameni, wasusibekela isono sami.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Isibili-ke intaba ewayo iyabhidlika, ledwala liyasuswa endaweni yalo.
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Amanzi ayaguguda amatshe, impophoma zawo ziyakhukhula ubhuqu lomhlaba. Uyachitha-ke ithemba lomuntu.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Uyamehlula phakade, adlule; uyaguqula ubuso bakhe, umxotshe.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Amadodana akhe ayadunyiswa, kodwa engakwazi; kumbe ayehliselwa phansi, kodwa angakunanzeleli.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Kodwa inyama yakhe kuye isebuhlungwini, lomphefumulo wakhe kuye uyalila.
