Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
女から生れる人は日が短く、悩みに満ちている。
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
彼は花のように咲き出て枯れ、影のように飛び去って、とどまらない。
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
あなたはこのような者にさえ目を開き、あなたの前に引き出して、さばかれるであろうか。
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
だれが汚れたもののうちから清いものを出すことができようか、ひとりもない。
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
その日は定められ、その月の数もあなたと共にあり、あなたがその限りを定めて、越えることのできないようにされたのだから、
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
彼から目をはなし、手をひいてください。そうすれば彼は雇人のように、その日を楽しむことができるでしょう。
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
木には望みがある。たとい切られてもまた芽をだし、その若枝は絶えることがない。
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
たといその根が地の中に老い、その幹が土の中に枯れても、
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
なお水の潤いにあえば芽をふき、若木のように枝を出す。
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
しかし人は死ねば消えうせる。息が絶えれば、どこにおるか。
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
水が湖から消え、川がかれて、かわくように、
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
人は伏して寝、また起きず、天のつきるまで、目ざめず、その眠りからさまされない。
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
どうぞ、わたしを陰府にかくし、あなたの怒りのやむまで、潜ませ、わたしのために時を定めて、わたしを覚えてください。 (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
人がもし死ねば、また生きるでしょうか。わたしはわが服役の諸日の間、わが解放の来るまで待つでしょう。
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
あなたがお呼びになるとき、わたしは答えるでしょう。あなたはみ手のわざを顧みられるでしょう。
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
その時あなたはわたしの歩みを数え、わたしの罪を見のがされるでしょう。
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
わたしのとがは袋の中に封じられ、あなたはわたしの罪を塗りかくされるでしょう。
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
しかし山は倒れてくずれ、岩もその所から移される。
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
水は石をうがち、大水は地のちりを洗い去る。このようにあなたは人の望みを断たれる。
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
あなたはながく彼に勝って、彼を去り行かせ、彼の顔かたちを変らせて追いやられる。
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
彼の子らは尊くなっても、彼はそれを知らない、卑しくなっても、それを悟らない。
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
ただおのが身に痛みを覚え、おのれのために嘆くのみである」。
