Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Der Mensch, vom Weibe geboren, lebt kurze Zeit und ist voll Unruhe,
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
geht auf wie eine Blume und fällt ab, flieht wie ein Schatten und bleibt nicht.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Und du tust deine Augen über einen solchen auf, daß du mich vor dir ins Gericht ziehest.
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Kann wohl ein Reiner kommen von den Unreinen? Auch nicht einer.
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Er hat seine bestimmte Zeit, die Zahl seiner Monden steht bei dir; du hast ein Ziel gesetzt, das wird er nicht überschreiten.
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
So tu dich von ihm, daß er Ruhe habe, bis daß seine Zeit komme, deren er wie ein Tagelöhner wartet.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Ein Baum hat Hoffnung, wenn er schon abgehauen ist, daß er sich wieder erneue, und seine Schößlinge hören nicht auf.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Ob seine Wurzel in der Erde veraltet und sein Stamm im Staub erstirbt,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
so grünt er doch wieder vom Geruch des Wassers und wächst daher, als wäre er erst gepflanzt.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Aber der Mensch stirbt und ist dahin; er verscheidet, und wo ist er?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Wie ein Wasser ausläuft aus dem See, und wie ein Strom versiegt und vertrocknet,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
so ist ein Mensch, wenn er sich legt, und wird nicht aufstehen und wird nicht aufwachen, solange der Himmel bleibt, noch von seinem Schlaf erweckt werden.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
Ach daß du mich in der Hölle verdecktest und verbärgest, bis dein Zorn sich lege, und setztest mir ein Ziel, daß du an mich dächtest. (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Wird ein toter Mensch wieder leben? Alle Tage meines Streites wollte ich harren, bis daß meine Veränderung komme!
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Du würdest rufen und ich dir antworten; es würde dich verlangen nach dem Werk deiner Hände.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Jetzt aber zählst du meine Gänge. Hast du nicht acht auf meine Sünden?
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Du hast meine Übertretungen in ein Bündlein versiegelt und meine Missetat zusammengefaßt.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Zerfällt doch ein Berg und vergeht, und ein Fels wird von seinem Ort versetzt;
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Wasser wäscht Steine weg, und seine Fluten flößen die Erde weg: aber des Menschen Hoffnung ist verloren;
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
denn du stößest ihn gar um, daß er dahinfährt, veränderst sein Wesen und lässest ihn fahren.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Sind seine Kinder in Ehren, das weiß er nicht; oder ob sie gering sind, des wird er nicht gewahr.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Nur sein eigen Fleisch macht ihm Schmerzen, und seine Seele ist ihm voll Leides.
