Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Der Mensch, vom Weibe geboren, lebt kurze Zeit und ist voll Unruhe,
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
gehet auf wie eine Blume und fällt ab, fleucht wie ein Schatten und bleibet nicht.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Und du tust deine Augen über solchem auf, daß du mich vor dir in das Gericht ziehest.
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Wer will einen Reinen finden bei denen, da keiner rein ist?
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Er hat seine bestimmte Zeit, die Zahl seiner Monden stehet bei dir; du hast ein Ziel gesetzt, das wird er nicht übergehen.
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Tue dich von ihm, daß er Ruhe habe, bis daß seine Zeit komme, deren er wie ein Taglöhner wartet.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Ein Baum hat Hoffnung, wenn er schon abgehauen ist, daß er sich wieder verändere, und seine Schößlinge hören nicht auf.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Ob seine Wurzel in der Erde veraltet und sein Stamm in dem Staube erstirbt,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
grünet er doch wieder vom Geruch des Wassers und wächst daher, als wäre er gepflanzet.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Wo ist aber ein Mensch, wenn er tot und umkommen und dahin ist?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Wie ein Wasser ausläuft aus dem See und wie ein Strom versieget und vertrocknet,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
so ist ein Mensch, wenn er sich legt, und wird nicht aufstehen und wird nicht aufwachen, solange der Himmel bleibt, noch von seinem Schlaf erweckt werden.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
Ach, daß du mich in der Hölle verdecktest und verbärgest, bis dein Zorn sich lege, und setztest mir ein Ziel, daß du an mich denkest! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Meinest du, ein toter Mensch werde wieder leben? Ich harre täglich; dieweil ich streite, bis daß meine Veränderung komme,
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
daß du wollest mir rufen, und ich dir antworten, und wollest das Werk deiner Hände nicht ausschlagen.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Denn du hast schon meine Gänge gezählet; aber du wollest ja nicht achthaben auf meine Sünde.
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Du hast meine Übertretung in einem Bündlein versiegelt und meine Missetat zusammengefasset.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Zerfällt doch ein Berg und vergehet, und ein Fels wird von seinem Ort versetzt.
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Wasser wäschet Steine weg, und die Tropfen flößen die Erde weg; aber des Menschen Hoffnung ist verloren.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Denn du stößest ihn gar um, daß er dahinfähret, veränderst sein Wesen und lässest ihn fahren.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Sind seine Kinder in Ehren, das weiß er nicht; oder ob sie geringe sind, des wird er nicht gewahr.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Weil er das Fleisch an sich trägt, muß er Schmerzen haben, und weil seine Seele noch bei ihm ist, muß er Leid tragen.
