Йов 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
« L'homme, qui est né d'une femme, est de peu de jours, et pleine d'ennuis.
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Il croît comme une fleur, et on le coupe. Il fuit aussi comme une ombre, et ne continue pas.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Ouvrez-vous les yeux sur une telle personne, et m'amener en jugement avec vous?
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Qui peut faire sortir un objet pur d'un objet impur? Pas un seul.
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Voyant que ses jours sont déterminés, le nombre de ses mois est avec vous, et vous avez nommé ses limites qu'il ne peut pas dépasser.
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Détournez les yeux de lui, pour qu'il se repose, jusqu'à ce qu'il accomplisse, comme un mercenaire, sa journée.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
« Car il y a de l'espoir pour un arbre si on le coupe, qu'il germera à nouveau, que sa tendre branche ne cessera pas.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Mais sa racine vieillit dans la terre, et son stock meurt dans le sol,
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
pourtant, grâce à l'odeur de l'eau, il bourgeonnera, et faire pousser des rameaux comme une plante.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Mais l'homme meurt, il est abattu. Oui, l'homme abandonne l'esprit, et où est-il?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Comme les eaux s'éloignent de la mer, et la rivière se vide et s'assèche,
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
Alors l'homme se couche et ne se relève pas. Jusqu'à ce que les cieux ne soient plus, ils ne se réveilleront pas, ni être tirés de leur sommeil.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
« Oh! si tu me cachais dans le séjour des morts, que tu me garderais secret jusqu'à ce que ta colère soit passée, que vous me désigniez un moment précis et que vous vous souveniez de moi! (Sheol h7585)
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Si un homme meurt, vivra-t-il de nouveau? J'attendrais tous les jours de ma guerre, jusqu'à ce que je sois libéré.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Vous appeliez, et je vous répondais. Vous auriez un désir pour le travail de vos mains.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Mais maintenant, tu comptes mes pas. Ne veillez-vous pas sur mon péché?
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Ma désobéissance est enfermée dans un sac. Vous fixez mon iniquité.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
« Mais la montagne qui s'écroule n'aboutit à rien. La pierre est retirée de sa place.
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Les eaux usent les pierres. Ses torrents emportent la poussière de la terre. Donc vous détruisez l'espoir de l'homme.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Vous l'emportez à jamais sur lui, et il s'en va. Vous changez son visage, et le renvoyez.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Ses fils viennent à l'honneur, et il ne le sait pas. Ils sont rabaissés, mais il ne le perçoit pas d'eux.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Mais sa chair, sur lui, souffre, et son âme en lui se lamente. »
