Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Oto te wszystkie rzeczy widziało oko moje, słyszało ucho moje, i zrozumiało.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Jako wy to wiecie, tak ja też wiem, i nie jestem podlejszym niźli wy.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Wszakże radbym z Wszechmocnym mówił, i radbym się z Bogiem rozpierał.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Boście wy sprawcy kłamstwa: wszyscyście wy lekarze nikczemni.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Byście wy raczej milczeli, a poczytanoby wam to za mądrość.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Słuchajcież teraz odporu mego, a dowody ust moich obaczcie.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Izali broniąc Boga mówić będziecie nieprawość? albo za nim mówić będziecie fałsz?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Czy się na osobę jego oglądać będziecie? Czy się o Boga będziecie spierać?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Zaż to dobrze będzie, gdy on was będzie próbował? Zaż, jako człowiek oszukany bywa, tak wy go oszukacie?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Zaiste karać was będzie, jeźlibyście skrycie twarz jego przyjmowali.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Izali zacność jego nie ustraszy was? a strach jego nie przypadnie na was?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Pamiątki wasze podobne są popiołowi, a wyniosłość wasza kupie błota.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Milczcież, zaniechajcie mię, a ja mówić będę; a niech przyjdzie na mię, co chce.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Czemuż mam szarpać ciało moje zębami mojemi, i duszę moję kłaść w ręce swe?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Oto, choćby mię i zabił, przecię w nim będę ufał; wszakże dróg moich przed obliczem jego będę bronił.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Onci sam będzie zbawieniem mojem, ale przed oblicze jego obłudnik nie przyjdzie;
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Słuchajcież z pilnością mowy mojej, a powieść moja niech przyjdzie w uszy wasze.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Oto się teraz gotuję do prawa, i wiem, że usprawiedliwiony będę.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Któż się będzie spierał ze mną, tak abym umilknął i umarł?
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Tylko dwóch rzeczy, o Boże! nie czyń ze mną, przed oblicznością twoją nie skryję się.
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Rękę twoję odemnie oddal, a strach twój niech mną nie trwoży.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Potem zawołaj mię, a ja tobie odpowiem; albo ja niech mówię, a ty mnie odpowiedz.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Wieleż jest nieprawości i grzechów moich? przestępstwo moje, grzech mój pokaż mi.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Przeczże oblicze twoje zakrywasz, a poczytasz mię sobie za nieprzyjaciela?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Izali skruszysz liść chwiejący się? a źdźbło suche gonić będziesz?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Albowiem piszesz przeciwko mnie gorzkości, a przywłaszczasz mi nieprawość młodości mojej;
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
I włożyłeś w pęta nogi moje, a podstrzegasz wszystkich ścieżek moich, i na ślad nóg moich następujesz.
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Choć jako spróchniałe drzewo niszczeję; a jako szata, którą mól psuje.
