Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Ja, allting hev mitt auga set og øyra høyrde og forstod;
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
alt det de veit, det veit eg og; for dykk eg ei tilbake stend.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Men eg til Allvalds Gud vil tala, med Gud eg vil til retten ganga;
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Men de vil dekkja til med lygn, er berre ugagnslækjarar.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Å, gjev de vilde tegja still, so kunde det for visdom gjelda.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Høyr på den skrapa eg vil gjeva, merk når mi lippa åtak gjer!
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Vil de forsvara Gud med lygn? Vil de hans sak med urett verja?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Vil de for honom gjera mismun, og spela Guds sakførarar?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Gjeng det dykk vel, når han dykk prøver? Kann de han narra som eit mennesk’?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Han skal so visst dykk straffa strengt, um de slik mismunn gjer i løynd.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Med høgdi si han skræmar dykk, hans rædsla yver dykk skal falla.
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Og dykkar kraft-ord vert til oska, og dykkar prov til blaute leir.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Teg stilt, lat meg tala ut, so fær det gå meg som det kann!
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Kvi skuld’ eg ta mitt kjøt i tenner? Og halda livet mitt i handi?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Han drep meg, ei eg ventar anna, mi ferd for han lik’vel eg hævdar.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Men ogso det skal hjelpa meg; hjå han fær ingen urein møta.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
So høyr då det eg segja vil; lat meg for dykkar øyro tala!
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Eg saki hev til rettes lagt; eg skal få rett, det veit eg visst.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Kven er det som med meg kann strida? Eg skulde tegja stilt og døy.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Tvo ting må du spara meg for; då løyner eg meg ikkje for deg:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Di hand lyt burt frå meg du taka, lat ei di rædsla skræma meg!
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Stemn meg so inn! eg stend til svars; eller eg talar og du svarar.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Kor mange brot og synder hev eg? Seg meg mi misgjerd og mi synd!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Kvifor vil du di åsyn løyna og for ein fiend’ halda meg?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Vil eit burtblåse blad du skræma? Forfylgja du eit visna strå? -
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Når du idømer meg slik straff og let meg erva ungdoms synder
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
og legg i stokken mine føter, og vaktar alle mine vegar, slær krins um mine foteblad.
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Og det mot ein som morkna er, lik klædeplagg som mol et upp.
