Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Redzi, to visu mana acs redzējusi, mana auss dzirdējusi un to likusi vērā.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Ko jūs protat, to es arīdzan protu, jūs man neesat priekšā.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Bet es gribu runāt uz to Visuvareno, un man gribās aizbildināties tā stiprā Dieva priekšā.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Jo tiešām, jūs esat melu runātāji, jūs visi esat nelietīgi dziednieki.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Kaut jūs pavisam klusu būtu, tas jums būtu par gudrību.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Klausiet jel manu aizbildināšanos, un ņemiet vērā manas mutes tiesāšanos.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Vai gribat netaisnību runāt Dieva labad un Viņa labad izteikt viltību?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Vai Viņu gribat aizbildināt un Dievam būt pārstāvētāji?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Vai būs labi, kad Viņš jūs meklēs, vai Viņu pievilsiet, kā cilvēku pieviļ?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Sodīt Viņš jūs sodīs, ja jūs slepeni vaigu uzlūkojat.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Vai Viņa augstība jūs neiztrūcinās un bailes no Viņa jums neuzkritīs?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Jūsu mācības būs kā pelni, un jūsu augstie vārdi kā mālu kopas.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Palieciet man klusu, un es runāšu, lai man notiek, kas notikdams.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Kāpēc man savu miesu bija zobos ņemt, un savu dvēseli likt savā rokā?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Redzi, jebšu Viņš mani nokaus, taču es uz Viņu gribu cerēt, es tikai savus ceļus gribu aizbildināt Viņa priekšā.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Jau tas man būs par pestīšanu, ka viltnieks Viņa priekšā nenāks.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Klausāties, klausāties manus vārdus, un mana valoda lai skan jūsu ausīs.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Redzat jel, es esmu gatavs uz tiesu, es zinu, ka man paliks taisnība.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Kas ar mani varētu tiesāties? Patiesi tad es ciestu klusu un mirtu.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Divas lietas tikai man nedari, tad es neapslēpšos Tavā priekšā.
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Lai Tava roka paliek tālu no manis, un Tava briesmība lai mani neizbiedē.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Tad sauc, un es atbildēšu, vai es runāšu, un Tu atbildi man.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Cik man ir noziegumu un grēku? Dari man zināmus manus grēkus un manus pārkāpumus.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Kāpēc Tu apslēpi Savu vaigu un mani turi par Savu ienaidnieku?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Vai Tu biedināsi šaubīgu lapu un vajāsi izkaltušus rugājus.
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Jo Tu man nospriedi rūgtumus un lieci manīt manas jaunības noziegumus.
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
Tu lieci manas kājas siekstā un glūni uz visiem maniem ceļiem un ieslēdzi manas pēdas aplokā, -
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Un tomēr šis iznīkst kā trūdi, tā kā drēbe, ko kodes saēd.
