Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
ecce omnia et vidit oculus meus et audivit auris mea et intellexi singula
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
secundum scientiam vestram et ego novi nec inferior vestri sum
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
sed tamen ad Omnipotentem loquar et disputare cum Deo cupio
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
prius vos ostendens fabricatores mendacii et cultores perversorum dogmatum
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
atque utinam taceretis ut putaremini esse sapientes
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
audite ergo correptiones meas et iudicium labiorum meorum adtendite
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
numquid Deus indiget vestro mendacio ut pro illo loquamini dolos
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
numquid faciem eius accipitis et pro Deo iudicare nitimini
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
aut placebit ei quem celare nihil potest aut decipietur ut homo vestris fraudulentiis
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
ipse vos arguet quoniam in abscondito faciem eius accipitis
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
statim ut se commoverit turbabit vos et terror eius inruet super vos
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
memoria vestra conparabitur cineri et redigentur in lutum cervices vestrae
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
tacete paulisper ut loquar quodcumque mihi mens suggesserit
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
quare lacero carnes meas dentibus meis et animam meam porto in manibus meis
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
etiam si occiderit me in ipso sperabo verumtamen vias meas in conspectu eius arguam
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
et ipse erit salvator meus non enim veniet in conspectu eius omnis hypocrita
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
audite sermonem meum et enigmata percipite auribus vestris
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
si fuero iudicatus scio quod iustus inveniar
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
quis est qui iudicetur mecum veniat quare tacens consumor
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
duo tantum ne facias mihi et tunc a facie tua non abscondar
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
manum tuam longe fac a me et formido tua non me terreat
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
et voca me et respondebo tibi aut certe loquar et tu responde mihi
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
quantas habeo iniquitates et peccata scelera mea et delicta ostende mihi
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
cur faciem tuam abscondis et arbitraris me inimicum tuum
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
contra folium quod vento rapitur ostendis potentiam tuam et stipulam siccam persequeris
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
scribis enim contra me amaritudines et consumere me vis peccatis adulescentiae meae
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
posuisti in nervo pedem meum et observasti omnes semitas meas et vestigia pedum meorum considerasti
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
qui quasi putredo consumendus sum et quasi vestimentum quod comeditur a tinea
