Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Ecco, l'occhio mio ha vedute tutte [queste cose], L'orecchio mio le ha udite, e le ha intese.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Quanto sapete voi, so anch'io; Io non son da men di voi.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
E pure io parlerò all'Onnipotente; Io avrò a grado di venire a ragione con lui.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Ma certo, quant'è a voi, voi siete rappezzatori di menzogna; Voi [siete] medici da nulla tutti quanti.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Oh! vi taceste pur del tutto, Ciò vi sarebbe [reputato] in saviezza!
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Deh! ascoltate la difesa della mia ragione, Ed attendete agli argomenti delle mie labbra.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Convienvisi in favor di Dio parlar perversamente, E per rispetto suo parlar frodolentemente?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Convienvisi aver riguardo alla qualità sua? Convienvisi litigar per Iddio?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
[Sarebbe egli] ben [per voi] ch'egli vi esaminasse? Gabberestelo voi come si gabba un uomo?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Egli del certo vi arguirà, Se di nascosto avete riguardo alla qualità delle persone.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
La sua altezza non vi sgomenterà ella? Lo spavento di lui non vi caderà egli addosso?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
I vostri [detti] memorandi [son] simili a cenere; [Ed] i vostri sublimi [ragionamenti] a mucchi di fango.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Tacetevi, e lasciatemi stare, ed io parlerò; E passimi addosso che che sia.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Perchè mi strappo io la carne co' denti, E [perchè] tengo l'anima mia nella palma della mia mano?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Ecco, uccidami egli pure; sì spererò in lui; Ma tuttavia difenderò le mie vie nel suo cospetto.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Ed egli stesso mi [sarà] in salvazione; Perciocchè l'ipocrita non gli verrà davanti.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Ascoltate attentamente il mio ragionamento; Ed [entrivi] negli orecchi la mia dichiarazione.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Ecco ora, [quando] io avrò esposta per ordine la mia ragione, Io so che sarò trovato giusto.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Chi è colui che voglia litigar meco? Conciossiachè di presente mi tacerò, e spirerò.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Sol non farmi due cose, [Ed] allora io non mi nasconderò dal tuo cospetto.
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Allontana la tua mano d'addosso a me, E non mi spaventi il tuo terrore.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
E poi chiama, ed io risponderò; Ovvero, io parlerò, e tu rispondimi.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Quante iniquità e peccati ho io? Mostrami il mio misfatto, e il mio peccato.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Perchè nascondi la tua faccia, E mi reputi tuo nemico?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Stritolerai tu una fronda sospinta? O perseguiterai tu della stoppia secca?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Che tu mi sentenzii a pene amare, E mi faccia eredar l'iniquità della mia fanciullezza!
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
E metta i miei piedi ne' ceppi, E spii tutti i miei sentieri, [E] stampi le tue pedate in su le radici de' miei piedi!
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Onde costui si disfa come del legno intarlato, Come un vestimento roso dalle tignuole.
