Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Ecco, tutto questo ha visto il mio occhio, l'ha udito il mio orecchio e l'ha compreso.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Quel che sapete voi, lo so anch'io; non sono da meno di voi.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Ma io all'Onnipotente vorrei parlare, a Dio vorrei fare rimostranze.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Voi siete raffazzonatori di menzogne, siete tutti medici da nulla.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Magari taceste del tutto! sarebbe per voi un atto di sapienza!
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Ascoltate dunque la mia riprensione e alla difesa delle mie labbra fate attenzione.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Volete forse in difesa di Dio dire il falso e in suo favore parlare con inganno?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Vorreste trattarlo con parzialità e farvi difensori di Dio?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Sarebbe bene per voi se egli vi scrutasse? Come s'inganna un uomo, credete di ingannarlo?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Severamente vi redarguirà, se in segreto gli siete parziali.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Forse la sua maestà non vi incute spavento e il terrore di lui non vi assale?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Sentenze di cenere sono i vostri moniti, difese di argilla le vostre difese.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Tacete, state lontani da me: parlerò io, mi capiti quel che capiti.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Voglio afferrare la mia carne con i denti e mettere sulle mie mani la mia vita.
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Mi uccida pure, non me ne dolgo; voglio solo difendere davanti a lui la mia condotta!
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Questo mi sarà pegno di vittoria, perché un empio non si presenterebbe davanti a lui.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Ascoltate bene le mie parole e il mio esposto sia nei vostri orecchi.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Ecco, tutto ho preparato per il giudizio, son convinto che sarò dichiarato innocente.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Chi vuol muover causa contro di me? Perché allora tacerò, pronto a morire.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Solo, assicurami due cose e allora non mi sottrarrò alla tua presenza;
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
allontana da me la tua mano e il tuo terrore più non mi spaventi;
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
poi interrogami pure e io risponderò oppure parlerò io e tu mi risponderai.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Quante sono le mie colpe e i miei peccati? Fammi conoscere il mio misfatto e il mio peccato.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Perché mi nascondi la tua faccia e mi consideri come un nemico?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Vuoi spaventare una foglia dispersa dal vento e dar la caccia a una paglia secca?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Poiché scrivi contro di me sentenze amare e mi rinfacci i miei errori giovanili;
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
tu metti i miei piedi in ceppi, spii tutti i miei passi e ti segni le orme dei miei piedi.
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Intanto io mi disfò come legno tarlato o come un vestito corroso da tignola.
