Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Voici, mon œil a vu tout cela; mon oreille l'a entendu et compris;
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Ce que vous savez, je le sais aussi; je ne vous suis pas inférieur.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Mais je veux parler au Tout-Puissant, je veux plaider auprès de Dieu.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Mais vous, vous êtes des inventeurs de mensonges. Vous êtes tous des médecins de néant.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Puissiez-vous demeurer dans le silence, et que ce soit là votre sagesse!
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Écoutez donc ma réprimande, et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Tiendrez-vous des discours injustes en faveur de Dieu? Et, pour le défendre, direz-vous des mensonges?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Ferez-vous acception de personnes en sa faveur? Prétendrez-vous plaider pour Dieu?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Vous en prendra-t-il bien, s'il vous sonde? Comme on trompe un homme, le tromperez-vous?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Certainement, il vous reprendra, si secrètement vous faites acception de personnes.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle point, et sa frayeur ne tombera-t-elle pas sur vous?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Vos réminiscences sont des sentences de cendre, vos remparts sont des remparts de boue!
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Taisez-vous, laissez-moi; je veux parler, et qu'il m'arrive ce qui pourra.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Pourquoi prendrais-je ma chair dans mes dents? Non, j'exposerai ma vie.
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Voici, il me tuera; je n'ai plus d'espoir. Du moins, je défendrai ma conduite devant lui.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Et cela me tournera à salut; car un impie ne viendrait pas devant lui.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Écoutez, écoutez mes paroles, prêtez l'oreille à mes déclarations.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Voici, j'ai préparé ma cause. Je sais que je serai justifié.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Quelqu'un plaidera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je meurs.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Seulement, ne me fais point deux choses, et alors je ne me cacherai pas loin de ta face:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Éloigne ta main de moi, et que ta terreur ne me trouble point.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Puis, appelle-moi et je répondrai. Ou bien, que je parle, et tu me répliqueras.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Combien ai-je commis d'iniquités et de péchés? Fais-moi connaître ma transgression et mon péché.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Pourquoi caches-tu ta face, et me tiens-tu pour ton ennemi?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Veux-tu effrayer une feuille que le vent emporte, et poursuivre une paille desséchée?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Pour que tu écrives contre moi d'amers arrêts, et que tu me fasses recevoir la peine des péchés de ma jeunesse;
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
Pour que tu mettes mes pieds dans des ceps, que tu épies tous mes chemins, et que tu traces une limite autour de la plante de mes pieds;
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Et ce corps se détruit comme du bois vermoulu, comme un vêtement que la teigne a rongé.
