Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Voici, mon œil a vu toutes ces choses, [et] mon oreille les a ouïes et entendues.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Comme vous les savez, je les sais aussi; je ne vous suis pas inférieur.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Mais je parlerai au Tout-puissant, et je prendrai plaisir à dire mes raisons au [Dieu] Fort.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Et certes vous inventez des mensonges; vous êtes tous des médecins inutiles.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Plût à Dieu que vous demeurassiez entièrement dans le silence; et cela vous serait réputé à sagesse.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Ecoutez donc maintenant mon raisonnement, et soyez attentifs à la défense de mes lèvres:
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Allégueriez-vous des choses injustes, en faveur du [Dieu] Fort, et diriez-vous quelque fausseté pour lui?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Ferez-vous acception de sa personne, si vous plaidez la cause du [Dieu] Fort?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Vous en prendra-t-il bien, s'il vous sonde? vous jouerez-vous de lui, comme on se joue d'un homme [mortel]?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Certainement il vous censurera, si même en secret vous faites acception de personnes.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle point? et sa frayeur ne tombera-t-elle point sur vous?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Vos discours mémorables sont des sentences de cendre, et vos éminences sont des éminences de boue.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Taisez-vous devant moi, et que je parle; et qu'il m'arrive ce qui pourra.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Pourquoi porté-je ma chair entre mes dents, et tiens-je mon âme entre mes mains?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Voilà, qu'il me tue, je ne laisserai pas d'espérer [en lui]; et je défendrai ma conduite en sa présence.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Et qui plus est, il sera lui-même ma délivrance; mais l'hypocrite ne viendra point devant sa face.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Ecoutez attentivement mes discours, et prêtez l'oreille à ce que je vais vous déclarer.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Voilà, aussitôt que j'aurai déduit par ordre mon droit, je sais que je serai justifié.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Qui est-ce qui veut disputer contre moi? car maintenant si je me tais, je mourrai.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Seulement ne me fais point ces deux choses, [et] alors je ne me cacherai point devant ta face;
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Retire ta main de dessus moi, et que ta frayeur ne me trouble point.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Puis appelle-moi, et je répondrai; ou bien je parlerai, et tu me répondras.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Combien ai-je d'iniquités et de péchés? Montre-moi mon crime et mon péché.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Pourquoi caches-tu ta face, et me tiens-tu pour ton ennemi?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Déploieras-tu tes forces contre une feuille que le vent emporte? poursuivras-tu du chaume tout sec?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Que tu donnes contre moi des arrêts d'amertume, et que tu me fasses porter la peine des péchés de ma jeunesse?
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
Et que tu mettes mes pieds aux ceps, et observes tous mes chemins? et que tu suives les traces de mes pieds?
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Car celui [que tu poursuis de cette manière, ] s'en va par pièces comme du bois vermoulu, et comme une robe que la teigne a rongée.
