Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Voici, mon œil a vu tout cela, Mon oreille l’a entendu et y a pris garde.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Ce que vous savez, je le sais aussi, Je ne vous suis point inférieur.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Mais je veux parler au Tout-Puissant, Je veux plaider ma cause devant Dieu;
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Car vous, vous n’imaginez que des faussetés, Vous êtes tous des médecins de néant.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Que n’avez-vous gardé le silence? Vous auriez passé pour avoir de la sagesse.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Écoutez, je vous prie, ma défense, Et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Direz-vous en faveur de Dieu ce qui est injuste, Et pour le soutenir alléguerez-vous des faussetés?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Voulez-vous avoir égard à sa personne? Voulez-vous plaider pour Dieu?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
S’il vous sonde, vous approuvera-t-il? Ou le tromperez-vous comme on trompe un homme?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Certainement il vous condamnera, Si vous n’agissez en secret que par égard pour sa personne.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle pas? Sa terreur ne tombera-t-elle pas sur vous?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Vos sentences sont des sentences de cendre, Vos retranchements sont des retranchements de boue.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Taisez-vous, laissez-moi, je veux parler! Il m’en arrivera ce qu’il pourra.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Pourquoi saisirais-je ma chair entre les dents? J’exposerai plutôt ma vie.
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Voici, il me tuera; je n’ai rien à espérer; Mais devant lui je défendrai ma conduite.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Cela même peut servir à mon salut, Car un impie n’ose paraître en sa présence.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Écoutez, écoutez mes paroles, Prêtez l’oreille à ce que je vais dire.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Me voici prêt à plaider ma cause; Je sais que j’ai raison.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Quelqu’un disputera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je veux mourir.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Seulement, accorde-moi deux choses Et je ne me cacherai pas loin de ta face:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Retire ta main de dessus moi, Et que tes terreurs ne me troublent plus.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Puis appelle, et je répondrai, Ou si je parle, réponds-moi!
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Quel est le nombre de mes iniquités et de mes péchés? Fais-moi connaître mes transgressions et mes péchés.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Pourquoi caches-tu ton visage, Et me prends-tu pour ton ennemi?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Veux-tu frapper une feuille agitée? Veux-tu poursuivre une paille desséchée?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Pourquoi m’infliger d’amères souffrances, Me punir pour des fautes de jeunesse?
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
Pourquoi mettre mes pieds dans les ceps, Surveiller tous mes mouvements, Tracer une limite à mes pas,
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Quand mon corps tombe en pourriture, Comme un vêtement que dévore la teigne?
